— Але я бы хотѣвъ, щобы ты имъ о то̂мъ нѣчого не казавъ. Се занепокоило бы мою маму и она бы сама мусѣла частѣйше писати, а се для неи все таки невыго̂дно. Отже то мусить зо̂стати помѣжь нами, а пиши менѣ всьо! Я спускаюсь на тебе.
Оліверови се дуже по̂дхлѣбило, прирѣкъ все зробити, чого жадавъ, а о̂дтакъ Мелі запевнивъ єго, що єго любить и сказавъ єму: Будь здоровъ!
Докторъ вже сѣвъ на во̂зъ, служба чекала коло воза, Гаррі кинувъ окомъ на о̂кно Рожѣ и сѣвъ такожь на во̂зъ.
— Вйо, почтарю! — крикнувъ о̂нъ — а ѣдь такъ скоро, якъ лише можешь. Буду нинѣ дуже вдоволеный, єсли майже полетимо.
— А вамъ що прийшло до головы? — скрикнувъ и собѣ докторъ. — Почтарю, я буду дуже вдоволеный, єсли мы зовсѣмъ не полетимо.
Служба дивилась за возомъ, поки не щезъ о̂нъ имъ зъ очей, але Рожа, що за занавѣсою стояла, коли Гаррі глянувъ въ о̂кно, дивилась ще довго по то̂мъ, якъ служба вернула до комнатъ.
— Здає ся веселый и вдоволеный, — сказала она вко̂нци. — Я лякалась, що буде противно, а такъ тѣшу ся, що инакше склалось.
Сльозы суть такъ само ознакою радости, якъ и болю, але ти̂, яки̂ сплывали по лицю Рожѣ, коли она задумана дивилась все въ ту саму сторону, означали мабуть бо̂льше бо̂ль, якъ радо̂сть.
