хто иншій и на него перейшовъ трикутный капелюхъ, сурдутъ и палиця.
— Завтра два мѣсяцѣ, — сказавъ панъ Бумбль и зо̂тхнувъ — а здаєсь, якъ бы сто лѣтъ минуло.
Панъ Бумбль хотѣвъ може сказати, що въ такъ коротко̂мъ часѣ, якъ во̂сѣмъ тыжднѣвъ, переживъ щасливо житье за цѣлый вѣкъ, — але чого о̂нъ зо̂тхнувъ? щось се значить.
— Я продавъ себе — говоривъ о̂нъ дальше — за шѣсть лижочокъ до чаю, за клѣщѣ до цукру, за цѣдилко, стари̂ меблѣ и двацять фунто̂въ гроша, — дешево, страшно дешево!
— Дешево! — обо̂звавъ ся якійсь крикливый голосъ. — Та-жь ты и зломаного гроша не варта; Богъ знає, що я за тебе переплатила.
Бумбль обернувъ ся и побачивъ лице своєи любои подруги, котра хоть єго короткои розмовы зъ самымъ собою добре не зрозумѣла, але свою увагу выповѣла такъ на здогадъ.
— Жѣнко, будь такъ добра, глянь на мене, — сказавъ Бумбль, а самъ собѣ подумавъ: єсли она выдержить такій мо̂й поглядъ, то все выдержить. Сей поглядъ мѣжь убогими нѣколи не хибивъ, а якъ теперь хибить, то моя власть и сила пропала.
И на нѣчо не здавъ ся єго поглядъ. Панѣ Корні анѣ не задрожала, але о̂дповѣла найбо̂льше ненавистнымъ поглядомъ и засмѣялась такъ щиро, що мабуть смѣхъ єи походивъ зъ самого серця.
Коли Бумбль почувъ ти̂ несподѣвани̂ звуки, глянувъ зъ початку недовѣрчиво и здивовано, а пото̂мъ зновъ тяжко задумавъ ся. Але зъ сеи задумы выбила єго панѣ Бумбль.