дуже красно. Шѣсть шилінґо̂вь, девять пенсо̂въ и по̂въ пенні першого дня! Бубны зроблять васъ богачемъ!
— А три збанки на пиво и горнець на молоко забули? — спытавъ Больтеръ.
— Нѣ, нѣ, мо̂й любый. Збанки на пиво — се доказъ вашого великого ґенія, а вже горнець той — то правдива штука.
— Якъ на початокъ — незле вдалось, — замѣтивъ Больтеръ значучо. — Збанки знявъ я зъ кратъ въ сутеренахъ, а горнець стоявъ передъ гостинницею. Думаю собѣ: ще заржевѣє на дощи, або простудить ся, знаєте. Ха-ха-ха!
Жидъ засмѣявъ ся такожь нѣбы сердечно, а Больтеръ ѣвъ дальше безъ упину. О̂дтакъ перехилившись черезъ сто̂лъ скажавъ жидъ: — Вы менѣ щось зробите, мо̂й любый; прито̂мъ треба бути дуже осторожнымъ.
— Фажинъ, — о̂дповѣвъ Ной — лише не жадайте о̂дъ мене чого небезпечного и не посылайте мене на поліцію; бо разъ на все кажу вамъ: се менѣ не до вподобы и я того не хочу.
— Але-при то̂мъ, що я кажу, нема найменшои небезпечности — вы лише маєте по̂дглядѣти одну дѣвчину.
— Стару?
— Молоду.
— Но, на то̂мъ я розумѣю ся незле, — се менѣ удавалось, коли я ще до школы ходивъ. Що-жь я маю вывѣдатись про сю молоду особу?
— Куды она ходить, зъ кимъ сходить ся и єсли можна, о чо̂мъ розмавляє; маєте собѣ затямити улицю, єсли то улиця, або до̂мъ, єсли то до̂мъ и принесѣть менѣ то̂лько вѣстей, ко̂лько зможете.
— А що дасте за те? — спытавъ Ной цѣкаво.