тайнѣйши̂ пляны и дѣла, до того ще богато набрехавъ, — що бы вы тогды зробили?
Сайксъ заклявъ страшно и сказавъ, що въ тако̂мъ выпадку розторощивъ бы єго чашку зелѣзными цьвяхами своихъ чобо̂тъ.
— А якъ бы се я зробивъ! — майже крикнувъ жидъ — я, що знаю такъ богато и то̂лько людей можу на шибеницю по̂слати?
— Не знаю, — о̂дповѣвъ Сайксъ, на саму вже думку о то̂мъ закусивъ зубы и поблѣдъ. — Вже бы я у вязници щось зробивъ, за що бы мене мусѣли забити въ кайданы; а якъ бы мене поставили зъ тобою передъ судъ, то я бы тобѣ передъ судьями, передъ всѣми голову проваливъ. На сто̂лько силы мавъ бы я, — бормотѣвъ о̂нъ, махаючи своєю жилавою рукою, — щобы тебе на порохъ збити; — такъ якъ бы по тобѣ наладованый во̂зъ переѣхавъ.
— И вы бы такъ справдѣ зробили?
— Чи я бы такъ зробивъ?! Спробуй!
— А якъ бы се зробивъ Чарль, або майстеръ, або Бетъ, або —
— Все одно, — перебивъ єго Сайксъ нетерпеливо — хто бы се й не бувъ, я бы вже єму о̂дплативъ ся.
Фажинъ глянувъ зновъ остро на него, казавъ єму мовчати, нахиливъ ся надъ сплячимъ Больтеромъ и потермосивъ єго, а Сайксъ тымчасомъ сидѣвъ здивованый и нетерпеливый, оперши руки на колѣна.
— Больтеръ, Больтеръ! Бѣдный хлопчиско, — сказавъ Фажинъ та глянувъ такъ въ гору, якъ бы сподѣвавъ ся незвычайнои потѣхи, — змучивъ ся, не спавши черезъ васъ такъ довго, а вы такъ по̂зно прийшли.
— Що ты хочешь сказати? — спытавъ Сайксъ.