— А я доложу ще пятьдесять и самъ се оголошу. Де Мелі?
— Гаррі? О̂нъ якъ лишь побачивъ васъ въ нанято̂мъ возѣ зъ тымъ молодцемъ, самъ скочивъ на коня и прилучивъ ся до тыхъ, що переслѣдують убійника.
— Про жида вы нѣчого не чували?
— Єго въ то̂й хвили може вже й зловили.
— Отже вы рѣшились? — спытавъ Бравнльовъ Монка тихо.
— Такъ єсть. Чей — чей вы мене не выдасте?
— Нѣ, але вы тутъ останьте, ажь я верну. Инакше не будете безпечни̂.
Бравнльовъ и Льосбернъ о̂до̂йшли, а дверѣ замкнено.
— Що жь вы осягнули? — спытавъ Льосбернъ шепотомъ.
— Все, чого сподѣвавъ ся, а навѣть бо̂льше. Зробѣть такъ, щобъ мы позавтра вечеромъ зо̂йшлись. Мы трохи скорше прийдемо и подумаємо, якъ повѣдомити о то̂мъ всѣмъ молоду паню, котру на се треба приготовити. Але кровь кипить менѣ въ жилахъ и я радъ бы по̂мститись за се нещасне, убите сотворѣнье. Де менѣ по̂ти?
— Идѣть передовсѣмъ до поліціи; а я тутъ зо̂стану.
Панове скоро попращались; оба були дуже нетерпеливи̂ и зворушени̂.
