Сторінка:Д. І. Яворницький. Як жило славне Запорожське Низове військо (1918).djvu/13

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


Не вважаючи на очевисту і дійсну різноманітність уклада усього запорожського низового війська, воно усе ж таки уявляло із себе одну цілу і нероздільну громаду, дякуючи найголовнійшим основам, на яких завжди держався уклад того війська.

Ці основи — воля, рівноправство, товариство, громада, визволення із бусурменського полону невольників  — христіян, охорона немочних, се б то жіноцтва, старих людей і малих дітей.

Запорожці не знали ні царів, ні минії своі справи вели громадою.

По свойому укладу уся запорожська громада була таким же на півдні Русі народоправством, яке було ранійш того на півночі, в Пскові та Новгороді, тількі в далеко ширших межах і в ближчі до нас часи. Те, що робив вічовий дзвін на півночі, те робили литаври на півдні, в Запорожжі: і вічовий дзвін і литаври своїми згуками скликали увесь люд, усякої статі і всякоі змоги, на майдан задля рішення найголовніщпх питаннів краіни на зразок того, як вершать за наши часи усі своі справі вільні громодяне швейцарських кантонів, або ж сполучених американських штатів.

Очевистим виразом цієі громади була рада, се-6 то військовий совіт, військове народне віче. На тій раді мало право бути усе, без виключки, козацтво, починаючи з військовоі старшини і кінчаючи сіромашнею, чи хоч простолюдством. Там усі були рівні: кожний мав однаковий з другим голос, кожний міг одвертати думки та заходи другого і на томість виставляти свої власні думки та заходи; а проте, коли громада нарешті повертала що-небудь на раді, то те було і свято і обовъязково для всіх без виключок.

Таке рівноправство панувало в Запорожжі не тільки в військових радах, панувало воно в обранні старшини-