Сторінка:Д. І. Яворницький. Як жило славне Запорожське Низове військо (1918).djvu/14

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


старшини, в управах в Січі, паланках, курінях, школах, навіть в трапезах по куренях.

Таким порядком запорожська громада в свойому политичному укладі доходила до певного ідеалу рівноправства, якого не бачили люди ні класичного миру Спарти та Афин, ні люде середніх і нових віків. В Запорожжі ні значний рід, ні старшинство років, ні 6агацтво не мали ніякоі ваги; тільки вдача кожного чоловіка, се-6 то розум, одвага, знання, спритність, розсудливість це все і тільки це звертало на себе увагу козацтва і висовувало чоловіка уперед цілого стада.

До певного свойого розвитку запорожська громада дійшла в XVI і найбільш в XVII столітті, але на протязі XVIII століття вона почала потроху обмежуватись російським державством і нарешті в 1775 році трагично скінчила своє політичне життя.

Які ж були воєнні засоби у запорожського козацтва, що давали йому і міць, І славу і розносили його імня по всьому світу?

Воєнні засоби у запорожців, себ то військова гармата, піхота і флот, були великі, особливо перша.

Гармати здобували запорожці на Україні. в городі Глухові, далі в Польщі, Турещині і Росіі, робили теж і в самій Січі, так звані ковані гармати. Запорожці перші постановили свої гармати, замість важких возів, на легкі лафети і тим, як про те каже історик Всеволод Каховський, зробили цілу епоху в воєнній справі.

Піхота запорожська уміла мистецьки робити так званий табор, чи хоч вагенбург. Коли запорожці, в хвилину несподіваного ворожого натиску, устигали замкнутись у табор, се-б то в середину великого круга із кріпких возів, поставляних колесо до колеса і скованих залізними цепами один до другого, тоді вони сиділи там немов в неприступному замчищі і палили