Сторінка:Д. Кардаш. Евген Коновалець (1941).djvu/21

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено


щоб була сильна акція» — говорить він своєму співрозмовцеві. Ще теплий від дня асфальт вулиць глушить слова, але можна відчути, що це буде за акція, від якої здрігнуться нерви цілого світу.

Наростає чехословацька криза. «Треба посилити акцію на Закарпатті». І Закарпаття при спішено готується до своєї ролі.

Хмари на обрії стягаються все більше. І ті, кому страшна акція Евгена Коновальця, тратять спокій. Вже раніше переказували вони настирливо: «Хай ваш Хазяїн припинить роботу проти нас, відповідатиме за це головою». Полковник на такі вістки тільки сміявся примруженими очима: «А тож як має бути?»

Вже 1936. р. швайцарська поліція натрапила на міжнародню ґрупу під проводом Нормана, що отаборилась у віллі напроти будинку, де мешкав полковник у Женеві. Жид, данець, швайцарка… Голяндія. Щастя хотіло, щоб замір не повівся. Норман тікає, лишаючи в руках Женевського суду 20.000 шв. франків. Пара особових змін в одному з конзулятів і справа скінчена. Скінчена для Швайцарії, але не для зацікавлених сторін і Полковника.

Полковник назагал легковажить небезпеку. «От, хитруни!» — говорять майже захоплено його