Цю сторінку схвалено
У мене про запас лишився останній і найрішучіший засіб. На сходах, вилізши на підвіконня, грівся на сонечку Пан Коцький, найлютіщий кіт на ввесь світ. Певно, на сто літ раз родиться всього один такий лютий котюга… Я підбігла зовсім близько до його й писнула. Пан Коцький розплющив одне око, здивовано глянув на мене й сердито промуркотів:
— Іди к нечистому, кумо… З якої речі я буду жерти мишатину, коли пани на дачу поїхали? Правда, трапляється, що й я иноді ловлю мишей, але то тілько про людське око, щоб хвалили мене та думали, що я путній і працьовитий кіт. Геть!
І тут лукавство… Що ж мені лишалося після цього робити? Я постановила собі знову жити, на злість усім своїм численним ворогам жити, від щирого серця їх зневажаючи.
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/c/c8/%D0%94._%D0%9C%D0%B0%D0%BC%D0%B8%D0%BD-%D0%A1%D1%96%D0%B1%D1%96%D1%80%D1%8F%D0%BA._%D0%9F%D1%80%D0%B8%D0%B3%D0%BE%D0%B4%D0%B8_%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%87%D0%BD%D0%BE%D1%97_%D0%BC%D0%B8%D1%88%D1%96_%281919%29-16.jpg/100px-%D0%94._%D0%9C%D0%B0%D0%BC%D0%B8%D0%BD-%D0%A1%D1%96%D0%B1%D1%96%D1%80%D1%8F%D0%BA._%D0%9F%D1%80%D0%B8%D0%B3%D0%BE%D0%B4%D0%B8_%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%87%D0%BD%D0%BE%D1%97_%D0%BC%D0%B8%D1%88%D1%96_%281919%29-16.jpg)