Цю сторінку схвалено
У мене про запас лишився останній і найрішучіший засіб. На сходах, вилізши на підвіконня, грівся на сонечку Пан Коцький, найлютіщий кіт на ввесь світ. Певно, на сто літ раз родиться всього один такий лютий котюга… Я підбігла зовсім близько до його й писнула. Пан Коцький розплющив одне око, здивовано глянув на мене й сердито промуркотів:
— Іди к нечистому, кумо… З якої речі я буду жерти мишатину, коли пани на дачу поїхали? Правда, трапляється, що й я иноді ловлю мишей, але то тілько про людське око, щоб хвалили мене та думали, що я путній і працьовитий кіт. Геть!
І тут лукавство… Що ж мені лишалося після цього робити? Я постановила собі знову жити, на злість усім своїм численним ворогам жити, від щирого серця їх зневажаючи.
-16.jpg)
