тою жити в світі убогій дівчині… Я хотіла б бути такою ж гарненькою мишкою, як ти.
Я зустрічала цю швачку в ґенеральші, одначе не зважувалася сісти на плече до неї, як це робила моя доня. Коли до вас привітні, то це не на те, щоб ви нахабою були. Кожен мусить бути пристойним та ввічливим. Инша річ, коли иноді заманеться поласувати крохмалу, а в швачки завше повний горщик його стояв коло печі. Та чи ж багато й з'їсть крохмалу маленька мишка? А тим часом приємно поласувати, вакси та шевського клейстеру наївшись. Раз якось швачка застукала мене на горячому вчинку, й я з переляку вскочила в горщик. Щастя моє, що крохмал холодний був! Та й сміялася ж швачка, коли я вилізла з горщика, крохмалом вся вимазавшись. Мені, правду кажучи, дуже було совісно.
— Та й дурненька ж ти, — крізь сміх казала швачка, обтераючи мене мнякенькою ганчірочкою. — Зовсім дурненька!…
Коли б я не боялася втопитися в рідкому крохмалі, то знову б скочила в горщик, щоб тілько люба дівчина ще засміялася так весело.
Й справді, чимало довелося мені зазнати за свого життя всяких неприємностей, клопоту, образ та пригод. Та все-таки, коли б мені вдруге можна було на світ народитися, то знову мишою, а не людиною хтіла б я бути. Хіба миші роблять кому лихе щось, коли не рахувати того, що вони харчуються на кошт пана —
