Сторінка:Д. Мамин-Сібіряк. Старий Горобець (1919).djvu/15

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено


 — А, ти ще, старенький, живий?

 — Хвалити Бога… Тепер на новій кватирі оселився. Дуже гарна кватиря… Цю вже для мене хазяїн збудував.

 — Може знов брешеш?

 — Ага, хочете, щоб я вам показав її? Ні, годі, тепер уже мене не піддуриш… Поки що прощавайте!

Старий Горобець №4.png

Старий Горобець не брехав. Він справді знайшов собі житло. На грядці на городі стояло старе опудало. На тичці теліпалося якесь дрантя, а зверху настромлено було старого великого капелюша, — у ньому наш Горобець і помостив собі гніздо.

Тут ніхто його не зачепить, бо нікому й на думку не спаде, та й страшного опудала злякається. Але й ці заходи скінчилися дуже сумно. Горобчиха висиділа в капелюсі маленьких горобинят, а тут як схопиться вихор та й поніс капелюша разом з горобиним гніздом. Старий Горобець саме тоді літав десь, своїми справами заклопотаний, а як вернувся до-дому, то застав тілько мерт-