І то не зважаючи на те, що з По був блискучий редактор. За короткий час він управлявся вдесятеро підняти тираж часопису. Його винаходи й ресурси були невичерпні. У «Віснику» ж він надрукував серію убійчих скетчів про сучасних йому літературних писарів, і, мабуть, більше оце й інші подібні його заходи зробили для нього неможливим займати редакторські посади.
З видавцем «Вісника» По розійшовся вже року 1837. Тільки в 1839 році ми бачимо По знову на редакторській посаді, та 1840 року він знову пішов і далі був редактором журналу «Грегема» з 1841 до 1842 року. Тимчасом він надрукував «Повість Артура Ґордона Піма з Нактукету» і двадцять п'ять оповідань («Tales of the Arbaesque and Grotesque»).
Року 1844 По, остаточно вирішивши мати свій власний друкований орган, переселився до Нью-Йорку. За рік пізніше він купив «Бродвей-Журнал» і вів його до 1846 року, до свого фінансового краху. Почасти причиною цього краху була серія статтей під заголовком «The Literati», знов скерована проти бездарних письменників.
Року ж 1847 вмерла від сухот Вірджінія. Перед її смертю за рік, узимку, один відвідувач так описує оточення, в якому перебувала дружина геніяльного поета.
«На ліжку не було покривала, але тільки солома, і сніжнобілі завіси й простині. Погода була зимна — і хвора жахливо застудилася, як це буває з сухітними в останній стадії. Вона лежала на соломі завинена в широке пальто свого чоловіка, і великий сірий кіт лежав у неї на грудях. Дивний кіт ніби був свідомий того, яка з нього є користь. Пальто й кіт тільки й зігрівали хору, хіба що чоловік грів у своїх руках її руки, а мати — її ноги».
Після смерти Вірджінії По жив ще хаотичнішим життям, ніж доти. Він кільки разів збирався знову одружитися, та цнотливі письменниці бралися вилікувати його від піяцтва, наркотиків і, не досягши свого, кидали його на призволяще.
По вмер року 1849. Власне, він не вмер, а американське суспільство, що протягом усього життя його цькувало, забило його. Підчас виборів його піймали агенти якоїсь з партій, накачали його ромом, використовуючи для голосування, і викинули
