Dicebant mihi sodales, si sepulchrum amicae visitarem, curas meas aliquantulum fore levatas.
(Товариші мені говорили, щоб навідав подруги гробівницю: непомалу журбу свою цим полегшу).
Ібн Зайат
Многоо̀бразні наші біди. Злигоддя цієї землі — многовзірне. Райдугою засягнувши широкий обрій, воно й барвами райдужно різне і таке саме одмінне, і так саме ці барви в ньому неподільно злиті. Засягнувши мов райдугою широкий обрій! Як це може бути, що із прекрасного я взяв образ прикрости? що провісниця миру дала мені символ горещів? Але, як у етиці зло є вислід добра, так у дійсності з радощів родиться горе. Або ж пам'ять колишнього раювання стає болістю у теперішнім, або ж муки, що є тепер, мають свій за̀чин у тім блаженстві, яке могло бути в минулому.
Моє хресне ім'я — Еґей, а наймення моєї родини я не хочу тут згадувати. Та нема в нашім краї за̀мків, так ушляхетнених часом, як моя сива, похмура дідизна. Наш рід узивано племенем мрійників; і в багатьох знаменних осібностях — в характері родового житла, у фресках головної залі, в гобеленах спального покою, в різьбі на опорах стін збройниці, а надто в галереї старовинних образів, у вигляді бібліотеки і, нарешті, у вельми своєріднім доборі книжок — повсюди є задосить свідчень, щоб запевнити слушність цієї думки.
Спогади про мої найранші літа звязані в мене з цією бібліотечною кімнатою та з її томами, що докладніше за них я не
