Pestis eram vivus — moriens tua mors ero.
(Чумою я був тобі живши — а мертвий смертю твоєю стану)
Мартін Лютер
Жах і фатальність верстали свій похід в усіх віках. Навіщо тоді датувати цю історію, що я маю тут розповісти? Хай буде досить сказати, що в добі, за яку я кажу, існувала в Угорщині міцно вкорінена, хоч і потайна віра в доктрини Метемпсихозу. За самі ці доктрини, тоб-то за їхню неправдивість а чи можливість, я не кажу нічого. Я тве́рджу, одначе, що багато в чім наше невір'я (як Ла Брюйер говорить про всі наші біди) «vient de ne pouvoir être seuls» — походить із неможливости бути у самоті[1].
Та були в цій угорській містичній вірі деякі точки, котрі сильно схилялися до абсурдности. Вони, угорці, різнилися дуже істотно від східніх своїх авторитетів. Приміром — «Душа», говорили вони — я цитую тут слова гострого і розумного парижанина, — «ne demeure qu’une seule fois dans un corps sensible. Ainsi — un cheval, un chien, un homme même, ne sont que la ressemblance illusoire des ces êtres»[2].
- ↑ Мерсьє у «Році 2440-му» («L’an deux mille quatre cent quarant» серйозно підтримує доктрини Метемпсихозу, а І. Д. Ізраелі каже, що «немає жодної системи, такої простої і так мало противної розумінню». Полковник Ітен Аллен (Ethan Allen), «Хлопець із Зеленої гори» (Green Mountain Boy»), також відомий, як серйозний метампсихозист. Е. По.
- ↑ «Душа живе тільки раз у чутливому тілі. Отже — кінь, собака, сама людина суть лише ілюзорні подоби цих істот». Пер.
