Сторінка:Едґар Аллен По. Вибрані твори. 1928.djvu/233

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено

Небо і Землю, і Могутнє Море — і про Геніїв, що панують над морем і землею і винеслим небом. Багато було легенд також у словах, сказаних від сибіл; і святі, і священні речі сказані були під смутним листям, що тремтіло навколо Додони — та, як живий Аллах, цю баснь, що повів мені Демон, коли він сидів поруч зі мною в тіні гробу, я вважаю за найчудеснішу над усі. І коли Демон скінчив свою сторію, він одкинувся назад у видолину гроба й засміявся. І я не міг сміятися з Демоном, і він прокляв мене за те, що я не міг сміятися. І рись, що живе завжди у гробі, вийшла з нього і лягла коло ніг Демона, і дивилася йому у вічі невідривно.