натискання коліном. На думку месьє Дюма, мадемуазель Л'Еспаней на смерть задушено — невідомою особою чи особами. Труп матери жахливо покалічений. Всі кості правої ноги й руки більш-менш пошкоджені. Ліва гомілка потовчена на дріб'язок, так саме всі ребра лівої половини. Ціле тіло в синяках та саднах. Не можна сказати, яким способом заподіяно ці каліцтва. Важкий кий або широка залізна штаба, стілець, велике, важке і тупе знаряддя могло б дати такі наслідки в руках дуже сильної людини. Ніяка жінка не могла б завдати таких ударів будь-яким знаряддям. Голова покійниці, коли явився свідок, начисто була відчахнута од тіла і також сильно покалічена. Горло перерізане, видно, якимсь дуже гострим інструментом — мабуть, бритвою.
Александр Етьєн — хірург. Його закликано оглянути тіла́ разом із месьє Дюма. Цілком потверджує свідчення і здогади месьє Дюма.
Нічого важливого більше не викрито, хоч допитувано ще кільки інших осіб. Такого таємничого і в усіх подробицях загадкового убийства ніколи ще не доконувано в Парижі — наколи це було справді вбийство. Поліція зовсім стерялася — незвичайний випадок у таких справах. В кожному разі, не маємо досі жодного натяку на розгадку».
Вечірнє видання газети повіда́ло, що в кварталі Сен-Рок досі триває велике хвилювання, що приміщення знову пильне обшукано і знову допитувано свідків, але без жодних наслідків. Пост-скриптум, одначе, зазначав, що Адольфа Лебона заарештовано й ув'язнено, але ніяких доказів проти нього, крім описаних уже фактів, не виявлено.
Дюпен виглядав надзвичайно зацікавленим ходом цієї справи, принаймні, так я судив з його поведінки, бо він нічого мені не пояснював. Тільки після звістки про те, що заарештовано Лебона, він запитався моєї гадки що до вбийства.
Я міг тільки долучитися до думки всього Парижу, признавши його недовідомою тайною. Я не бачив жодних засобів викрити вбийцю.
— Ми не повинні судити про засоби, — сказав Дюпен, — з-під оболони цього слідства. Паризька поліція, скільки славлена
