11
МРІЯ
— Не бійся! Ми тобі нічого злого не вдіємо… Звідки ти? Чия ти?
Чим більше вони допитувалися дитини, тим більше вона боялася. Вона відвернула боязно головку на бік, як коли-б думала, що хтось стоїть позад неї та хоче її бити. Відтак кинула оком на кухню, подивилася на стелю, на сволок, та на блискуче начиння і споглянула аж у вікно, звідки було видно єпископський город, де зпоза мурів виставали дерева, покриті снігом. Дитина очевидячки зачудувалася, коли по лівій стороні від дерев побачила знов церкву з вікнами від каплиці в романськім стилю. І знов взяла небожатко сильна дрощ; то студінь виходила з неї в теплій хаті. Вона впялила відтак очі в землю і станула як прикована.
— Чи ти тутешня?… Як твому татові на імя?
Дитина мовчала уперто, а Ґубертові прийшло зараз на гадку, що вона з студени і голоду не може і слова промовити.
— От не розпитуймо а даймо їй ліпше шклянку горячої кави, — сказав Губерт до жінки.
То було ще найрозумнійше і Губертина дала сирітці таки зараз свою каву, та вкраяла їй аж два кусні хліба. Але дитина відсунула недовірчиво все від себе. Та ба, голод не пан, і дитина стала за хвильку їсти на весь рот і ані кришки нічого не лишила. Губерти не допитувались вже нічого і мовчали, щоби дитина лиш їла; їх аж за серце ловило, коли виділи як дитині тряслася ручка, що аж ледви могла нею до рота донести. Дівча їло заєдно лиш лівою рукою, а праву притискало з цілої сили до себе. Попоївши, мало що не пустила шклянку на землю, а відтак відсунула її на припічок ліктем, як яка каліка.
— Болить тебе ручка, дитинко? — спитала Губертина. — Не бійся нічого; покажи, де?
Ледви що діткнулася дівчинки, коли та зірвалася як опарена і не хотіла навіть дати до себе приступити. Почала кидати собою і мимо волі підняла руку, а з під одежини випала на землю якась мала книжочка, котру вона ховала за пазухою. Вона хотіла її чим скорше вхопити, але вже не було коли і затиснула лиш кулаки з гніву, коли побачила, що чужі люде вже її отвирають і читають, що в ній написано.
Була то книжка вихованків, які виставляє заряд домів
