Сторінка:Еміль Золя. Мрія (1932).djvu/23

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

23

МРІЯ



дар предсказувати а їх пророцтва сповняються завсігди. Число їх безконечне, бо є між ними і єпископи і монахи, непорочні дівиці, послідні жебраки і великі пани з королівських родів, нагі пустинники, що живляться корінцями і жиють в печерах разом з псами. Історія їх є все та сама: вони ростуть для Христа, вірують в Него, не хотять приносити жертви ложним богам, їх за то мучать і вони гинуть, в повній славі. Самим їх гонителям навкучаються вже гонення. Святий Андрій, прикований до хреста, проповідує через два дні двайцять тисячам людей. Люде переходять масами на нову віру і на один раз приймає хрест сорок тисячів людей. Ті, що на вид чудес не хотять вірувати, утікають перелякані. Святих називають чарівниками і позивають їх за то перед суд; завдають їм загадки, котрі вони відгадують; кажуть їм вести бесіди з ученими, а ті мовчать як коли-б їм мову відняло. Скоро їх приведуть до поганських божниць, щоби вони там складали жертви, валяться і розлітаються в кусні камінні божки на сам їх віддих. Одна дівиця вложила своїй пояс на шию Венери а та розсипалась в порох. Земля трясеться а святиня Діяни валиться від грому; народи повстають і настає страшна усобиця. Нераз самі кати просять, щоби їх охрестити, королі припадають до ніг одітим в лахи святим, що обітували убожество. Савина втікає від родичів. Павло покидає пятеро своїх дітей і зрікається добродійства купелі. Їх тіло очищують пости і покута, не пшениця, не олива. Герман посипує попелом свою страву. Бернгард не знає вже ріжниці в стравах; йому смакує ще лиш чиста водиця. Агатон носить три роки камінь в роті. Августин, повний розпуки, що согрішив, звернувши увагу на перебігаючу собаку. Нічим щастя, нічим здоровля, розкіш розпочинається з недостатком, що убиває тіло. Так жиють вони триюмфуючи в городах, в котрих цвітами звізди і де на деревах навіть листя співає. Вони убивають зміїв, викликують бурі і втихомирюють вітри. Вони піднімаються ще висше як сонце, розпливаються там в надземних розкошах. За життя стараються про їх потреби вдовиці і в сні дістають прикази, де їх мають по смерти похоронити. З ними діються надприродні річи, кождому трафляються чудесні пригоди, так гарні, які можна читати хіба лиш в романах. А коли по стільки а стільки сотках літ відкриють могилу мученика, то ще з неї віє чудесним запахом.