Перейти до вмісту

Сторінка:Еміль Золя. Мрія (1932).djvu/24

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

24

ЕМІЛЬ ЗОЛЯ



Супроти святих стоять біси, котрих також є без ліку. „Літають довкола нас, як ті мухи, воздух аж кишить від них. В воздусі стільки бісів і злих духів, скільки атомів в однім проміні сонця”. І розпочинається вічна боротьба. Святі виходять з неї завсігди побідоносно і мусять знов шукати нової побіди. Чим більше чортів вони прогонять, тим ще більше їх знов являється. Їх начислено аж шість тисячів шістьсот сімдесять в одній женщині, котру Фортунат спас. Вони крутяться довкола як скажені, говорять і кричать устами бісноватих, котрих тілом трясуть, мов би яка буря деревом. Вони влазять в них носом, ротом, ухами і виють, коли виходять з них по страшній боротьбі і муках. На кождім розі вулиці качається один бісноватий, а святий що переходить туди, мусить зараз вести боротьбу з сатаною. Василій, щоби виратувати якогось молодого чоловіка, бореться хоробро грудь об грудь з нечистою силою. Макарія, що спав між гробами, нападали раз-у-раз нечисті і він мусів цілими ночами вести боротьбу з ними. Навіть ангели при смертельній постелі мусять проганяти бісів, щоби спасти душу.

При иншій знов нагоді промовляють побожні оповідання до розуму і розваги. Ідуть жарти і задаються загадки, апостол Петро і Семеон чародій спорять про чудеса. Сатана, що вештається по всім-усюдам принимає ріжні види, перекидається в женщину, ба, посувається навіть так далеко в своїй хитрости, що старається приподобати святим. Але коли вони його побідять, то він являється знов в цілій своїй погани: „Чорний кіт, значно більший від пса, з великими світячими очима, червоним від крови язиком і т. д.” Лиш до чорта мають упередження, його бояться, його ненавидять, з него всі сміються. Дійсно з ним обходяться дуже нечемно. А конець кінців його таки завсігди перехитрують, хоч і як страшні його кітли в пеклі. Всі умови з ним відбирають йому або силою, або витуманюють від него хитрим способом. Слабі женщини кидають ним об землю. Марґарета роздоптує йому голову ногою, Юліянна бє його ланцухом так, що аж внутренности з него випускає. Радість і погорда злого ростуть, бо сатана стає безсильним; віра в спасіння скріпляється, бо чеснота виходить завсігди побідоносно. Досить перехреститися а тоді вже і чорт нічого не вдіє,