ше лежав також старий прапор давних вишивачів. На гачках вішалки, що була зроблена з прибитого до стіни ременя, висіли: шила, довбеньки, клевці, залізка до розтинання перґаміну і гладілки з букшпану до модельовання ниток, а кожда з них инша, як котра до якої роботи. Коло стола, що служив до краяння, стояла ще велика самотока, на котру накладалися мітки. Коло скрині висіли на великих мотузках цілі вінці цівок з всіляким шовком а на землі стояв кіш з порожними цівками. На плетенім стільци лежали великі ножиці а на землю лише що покотився був клубок з нитками до підвязування.
— Ах, якаж прекрасна стала на дворі погода, — обізвалася Ангелика, — аж серце радується і хочеться жити.
Заки взялася до роботи, постояла ще хвильку перед вікном, через котре входив до хати свіжий ранний воздух, і майже не чула, що довкола неї діється. З бані на катедральній церкві відбивалися лучі сонця а з епископського города заносив запах цвітучого бозу. Вона аж усміхнулася, побачивши, як зі всіх сторін заносить весною. А відтак як би хотіла додати собі охоти, схопилася чим скорше і сказала:
— Тату, мені вже не стає золота до поробку.
Губерт, що якраз кінчив відбивати взірець до якогось фелона, виймив моток із скрині, розтяв його, розсукав оба кінці вискубуючи золотий ших на шовкових нитках, відтак завинув моток в перґамін і дав його Ангелиці та спитав:
— Ну, маєш вже все?
— Маю, маю.
Вона ще раз кинула оком довкола себе і побачила, що має вже все, чого її треба, під рукою: коло неї лежали цівки з ріжнобарвним золотом, червоним, зеленим і голубим; мітки шовку у всіляких відтінках, золота і срібна луска, кантилі і фризури, а в коробці з капелюха, що служила замісць кошика, були довгі і тоненькі голки, сталеві щипчики, золотий і срібний дріт, ножиці і грудка воску. Все те лежало коло неї на рамцях від кросен а сама матерія була прикрита грубим сивим папером.
Вона засилила голку золотою ниткою, але ледви лиш нею уколола, як вона вже і приснула та треба було засилити другу. Вона розскубала знов одну нитку, а то, що остало-
