Аґрус
станцій і настанова їх праці не раз мінялися залежно від політ. курсу ком. партії. Встановлюються обов’язкові завдання і техн. норми. Ця політика особливо посилюється в післявоєнну добу. Урядові постанови (зокрема з 20. 10. 1948 і з вересня 1953) нормують створення полезахисних смуг, орг-цію територій із запровадженням травопільних сівозмін, систему обробітку ґрунту, догляд за посівами, реґулюють вживання органічних і мінеральних добрив, добір насіння, техніку посіву, механізацію збирання врожаю, розвиток системи зрошення полів, заходи до піднесення тваринництва. В останній час набувають обов’язкового поширення нові аґротехн. засоби — напр., яровізації, перехресного та гніздового посіву, Гранульованого добрива, штучного доопилювання деяких культур і багато ін. Різними способами заохочення (почесні звання, преміювання і т. ін.) больш. влада намагається піднести продуктивність сіль. госп-ва. Однак сама система, відібравши у селян землю і важко їх експлуатуючи, позбавляє працівників зацікавлення і через це робить аґротехн. заходи мало ефективними. Доказом цього є офіційне визнання у вересні 1953 р. цілком незадовільного стану сіль. госп-ва в СССР, зокрема на Україні.
О. Архімович, І. Вакуленко
Аґрус, аґрест (Ribes Grossularia L.), низький кущ з родини ломикаменевих. Плекається на городах і в садах, подекуди зустрічається в лісах Зах. України. Ягоди А. споживають свіжими і використовують у кондитерській промисловості.
Адальберт († 981), маґдебурзький архиєп. (968 — 81); 961 виїхав з доручення цісаря Оттона I до Києва для проповіді християнства, 962 повернувся.
Адам Бременський, Адам із Бремену († після 1081), нім. хронікар, автор хроніки „Gesta Hamburgiensis ecclesiae pontificum“, доведеної до 1075 p., багатої на інформації про Київ та півн. країни.
Адамович Семен, ніженський протопоп, політ. аґент гетьманів Многогрішного і Самойловича, 1677 засланий на Сибір.
Адасовська Марія, див. Заньковецька Марія.
Адвентисти, протестантська секта, заснована В. Мюллером на поч. 19 в., найбільше поширена в Німеччині й Англії. Разом з ін. протестантськими сектами А. дісталися й на Центр. Укр. Землі переважно через нім. колонії.
Адвербіялізація, перетворення інших частин мови або цілих зворотів на прислівники. А. — живий процес сучасн. української мови, в наслідок цього часто не можна провести чіткої межі між прислівником і ін. частинами мови, що створює неминучі труднощі в правописі, напр., зробити спочатку — з початку зими.
Адвокатура, професія правних оборонців, заступників перед судом (лат. термін адвокат означає особу, «покликану» для оборони на суді); ін. значення слова А. — орг-ція адвокатів. Повірені в судових справах відомі здавна на землях, де мав силу Лит. Статут. Укр. Кодекс 1743 р. дає таке означення: «Адвокат, пленіпотент, прокуратор, повірений називається той, хто в чужій справі з чийогось доручення замісто доручителя на суді обстоює, відповідає і розправляється». Кодекс 1743 р. поділяє правних заступників на випадкових, які ведуть одну якусь довірену їм справу, і правних заступників-адвокатів, що при певних судах професійно ведуть чужі справи. Кодекс називає їх «присяжними повіреними». Ця назва перейшла потім до рос. кодексу 1864 р. Правним заступником міг бути кожний право- і дієздатний громадянин, крім осіб зганьблених, підозрілих, відлучених від церкви, невільників, жінок, жидів та ін. невірних, що могли вести лише справи своїх одновірців; судді й судові урядовці не мали права вести справи в судах, де служили; духовні особи могли заступати з доручення своїх начальників справи церков та манастирів. Адвокати професійні мусіли складати присягу й у деяких випадках вести справи за призначенням суду безплатно, якщо йшлося про вдів, сиріт, божевільних, незаможних людей тощо. Інститут присяжних повірених встановлювала і судова реформа гетьмана К. Розумовського 1763 р.
Вплив рос. законодавства в другій пол. 18 й на початку 19 в. неґативно позначився на практиці повірених; рос. урядові установи раз-у-раз безуспішно намагаються виступати проти несумлінности повірених — «ябедників». В першій пол. 19 в. у доборі приватних повірених існують обмеження, подібні до передбачуваних Укр. Кодексом 1743, але нема вимоги фахової освіти й проф. корпорації адвокатів. Після судової реформи в Росії 1864 р. на Україні виникла А. як інститут присяжних повірених, із високою правничою освітою і обов’язковою попередньою практикою в судах (або як помічників присяжних повірених), з вимогами щодо моральної фізіономії повірених і з професійним конституюванням на принципах самоуправління (адвокати кожної судової округи щорічно вибирали на заг. зборах раду із дисциплінарною владою як виконавчий орган корпорації для оборони прав адвокатського стану й збереження гідности адвоката). Цим А. на Центр. і Сх. Україні була наближена до стану її в зах.-евр. державах, зокрема й до стану А. на Зах.-Укр. Землях, де діяли судові установи Ав-
26
