Сторінка:Енциклопедія Українознавства, т. 1.djvu/47

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка ще не вичитана

Азів, Азівське море

вах кирилиці. Хоч і затверджений мін-вом освіти в Відні й приписаний для шкіл і духівництва розпорядженням львівського намісництва, він викликав опір укр. громадянства зах. земель, і 1861 австр. уряд скасував усі свої розпорядження, лишаючи справу правопису самим українцям. А. в., хоч і ведела на вузькому відтинкові, внесла деяке пожвавлення в культ. життя Галичини 50-их pp.

Література: Франко І. Азбучна війна в Галичині. ЗНТШ, CXIV — CXVI; «Азбучна війна» в Великій історії України Крип’якевича І. — Голубця М.; Сімович В. Йосиф Іречек і укр. мова (До азбучної завірюхи 1359 p.). Праці Укр. Вис. Пед. Інституту М. Драгоманова в Празі, II. Прага 1932.

Я. Р.

Азів, Азівське море, див. Озів, Озівське море.

Азільська доба, один із ступенів евр. епіпалеоліту (20 000 — 15 000 р. тому, назва від Mas d’Azil у Франції), що у Сх. Европі розвинулася як Azilo-Tardenoisien з оріньякської культури на Україні (Київ, Журавка, Шан-коба в Криму).

Азовсталь, див. Озівсталь.

Азовський Микола (1903—47), маляр, студіював у Київ. Художньому Ін-ті у М. Бойчука і Ф. Кричевського; працював у Харкові й у Донбасі; з 1939 р. — у Львові, пізніше на еміґрації, помер у Буенос-Айресі; портрети, пейзажі, театральні декорації; один із творців укр. ґоблену; виставки на Україні, в Парижі, Копенгаґені, Філядельфії й ін. Серед творів м. ін.: «Робітники Донбасу», «Шевченко, на засланні», «Кармелюк», «Жнива» (див. ЕУ I, стор. 830, таблиця XVIII).

Азойська ера, див. Геологія України.

Азотно-добривна промисловість, промисловість, що виробляе штучні азотні добрива і вибухові речовини для воєнних потреб; використовує як сировину коксовий газ, тому на Україні розвинена в Донбасі (а.-д. комбінат у Горлівці, азотний завод у Сталіному) і на Придніпров’ї (а.-д. завод у Дніпродзержинському), де розташована коксохем. пром-сть; А.-д. п. на Україні виробляє два види добрив: амоніякову салітру і сульфат амонію, а також працює і для воєнних цілей.

Азрікан, співак, драматичний тенор, виступав в укр. оперових театрах у 1930-их pp.

Аїр, лепеха, татарське зілля, шувар (Acorus calamus), трав’яниста, багаторічна рослина з родини ароїдних, росте по берегах річок і озер. Вивар з корняка А. вживається проти шлункових хвороб, олія — в парфумерії і при виготовленні лікерів.

Айва звичайна (Cydonia vulgaris Pers.), кущ або деревце з родини трояндуватих, має рожеві квітки; плід помаранчово-жовтий, споживається переважно на конфітуру; на Україні (крім півн.) А. плекають по садах.

Айвазовський Іван, див. Гайвазовський Іван.

Айдар, ліва притока сер. Дінця, довж. — 220 км, несудноплавна.

Айзеншток Ярема (* 1900), сов. літературознавець; праці з історії укр. літератури 19 в.: редаґування й коментування текстів та статті про Котляревського й «котляревщину», Квітку-Основ’яненка, Гулака-Артемовського, Шевченка, Манжуру, Щоголева, Коцюбинського та ін.

Айлант, Боже дерево, китайський ясен (Ailanthus glanolulosa Desf.), дерево, плекають на півд. Україні як декоративне і використовують для закріплення ярів.

Айналов Дмитро (1862—1939), дослідник мистецтва княжої доби (Херсонес у Криму, Десятинна церква й Св. Софія в Києві, Св. Спас у Чернігові); «Киево-Софийский собор» (1889), «История древне-русского искусства» (1914).

Айнштайн (Einstein) Альберт (1879—1955), світової слави фізик, д. чл. НТШ.

Ай-Петрі (IX—15), один із верхів Кримських гір, висотою 1 233 м, в околицях м. Алупки; круто спадає в море.

Айстра, назва двох родів декоративних рослин — Aster і Gallistephus chinensis — з родини кошичкоцвітних, з багатьма відмінами, залюбки плекаються на Україні заради різнобарвних квітів.

Ай-Тодор (IX—15), ріг на півд. березі Криму, 8,5 км. на півд. зах. від Ялти; вапнякова віднога гори Могабі; висота — 88 м. Спадає до моря крутим обривом.

Айхгорн (Eichhom) Герман (1848—1918), нім. фельдмаршал, 1918 головнокомандувач нім. військ на Україні. 6. 4. 1918 без порозуміння з Укр. Центр. Радою видав наказ до населення України щодо засіву полів, чим викликаний був конфлікт із укр. урядом; 25. 4. — наказ про нім. польові суди; великою мірою відповідальний за політику репресій на Україні і за

32