Сторінка:Енциклопедія історії України. Т. 1 (А–В). 2003.pdf/12

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка ще не вичитана

12

АБАРИ

(автора відомого вислову «Дер- жава -- це я»), У 15 ст. А. набуває респектабельності по всій Європі як освічений абсолютизм.

Багато істориків вагаються що- до доречності вживання терміна «А.» стосовно околиць «євроат- лантичного» світу, зокрема країн Центр. та Сх. Європи. Абсолюти- стські реформи тут відбувалися пізніше та й менше черпали силу з «національного» джерела (тя- жіючи до відвертого волюнтариз- му). Зокрема, А. у Польщі не при- жився (його хрещеним батьком тут традиційно вважається італ. емігрант Ф. Буонакорсі- Каллімах, кін. 15 ст.). Безлад на королів. престолі після згасання Ягеллонів та торжество «шляхетської демок- ратії» о сприяли утвердженню в Речі Посполитій комплексу стано- вих прав, відомого як «золоті польські вольності», Борожість до А. стала специфічною ознакою польс, політ, традиції, «Клапти- кова монархія» Габсбургів також тривалий час ставилася до абсо- лютистських принципів прохолод- но. Задля власної легітимації ця імперія воліла покладатися на по-

літ, спадщину «Священної Римської

імперії германської нації» та папсь- кої курії. Лише успіхи нових абсо- лютистських конкурентів, зокрема Пруссії, підштовхнули австрійс. уряд у 2-й пол. 15 ст. до реформ «навздогін» (пов'язаних з іменами Марії- Терезії та Йосифа П). Найбільш дискусійним є 3а- стосування терміна «А.» щодо сусп. процесів у Росії. Рос. науко- вці віддають перевагу терміну «самодержавство». Цим вони, 30- крема, підкреслюють «парале- лізм» історій Росії та Зх. Європи (за В. Каючевським) і нібито уни- кають чіткої хронологічної при- в'язаності А, до традиційної межі ранньомодерної доби. Є також спроби хронологічно «змістити» рос. ранній модерн, наприклад на період 1725--1850 (Е.Кінан). Де- які дослідники послуговуються висловом «східна деспотія» (що для зх. традиції завжди мав оцін- ний характер), особливо це стосу- ється авторів, які намагаються підкреслити дистанцію між Ро- сією і Європою, Бтім, паралельне існування термінів «А.» і «освічена деспотія» в дискурсі про державо- творчі процеси на Сх., зокрема в "Туреччині, дає підстави говорити про певну «надуманість» проти- ставлення локальних варіантів од- ного й того самого феномену. Укр. досвід А. тісно пов'яза- ний із історією укр. козацтва.

Мілітарне походження козацтва та його «невписуваність» у струк- тури станового сусп-ва (див. Ста- ни) Речі Посполитої зумовили його союз із прибічниками абсо- лютистських зазіхань польс. ко- ролів. влади. Польс. королі з аб- солютистськими амбіціями ( Сте- фан Баторій, Владислав ТУ Ваза) в козац. колах зажили доброї слави.

Симпатії до А. вождя національ- ної революції 1648-- 1676 Б.Хмель- ницького добре відомі. Зрештою, саме ті володарі гетьман. булави, які виказували «монархічні» ам- біції, домоглися певної стабіліза- ції режиму. Це дає підстави гово- рити про укр. варіант А.

Лише після обмеження суве- ренітету гетьманів України, коли їхні можливості проведення абсо- лютистської політики різко зЗву- зилися, укр. гетьмани стали в опозицію до А. (чужинського), гальмуючи цим і деякі власне укр. модернізаційні процеси. Чимало укр. симпатиків А. походило 3 кіл правосл. ієрархії. Теократична тен- денція «могилянських реформ» ле- птимізувала абсолютистські пра- ктики в «оновленому правосла- в'ї», А такі вихованці Києво-Мо- гилянського колегіуму (див. Ки- єво-Могилянська академія), як С.По- лоцький та Ф. Прокопович, чимало зробили для ідеологічного об- грунтування рос, самодержавства. Згодом укр. «кадри» багато посп- рияли успіхам Російської імперії.

Дослідники феномену А. пе- реважно єдині в тому, що абсо- лютистським режимам Європи так і не вдалося звільнитися від обмежень традиційних практик, Нац, «свитка» істотно стримувала «вроджених» (універсальних) во- лодарів, а Французька революція кінця 15 століття, що розпочала- ся в країні переможного А., зреш- тою, дала світові приклад поступу нації «без монархів» як тенденції подальшої історії світу.

Літ: Рйтек В, Раїтіатсба алі оїбет роб'бса! мот (1647--52). Охіота, 1949; Воді 7. Тре 5іх Вооке ої а Сотитолугє- ай (1576). Сатибтійде, 1962; Абсолю- тизм в Россим (ХМИ--ХМИЇ вв.): Сбо- рних статей х 70-лєтию со дня рожде- ния и 45-летия научной и ледагогичес- кой деятельности Б.Б. Кафенгауза. М., 1964; Госке 5, Туго Ттвабвев ої Соуєтл- тлєлі (1659). Мем Хотк, 1965; Новбез Т. Семіаїнал (1651). Наттотаємотін, 1968; Просина А.Б. Апология абсолютизма в учений Феофана Проколовича о госу- дарстве и праве, «Вестник Московоко- то университета», 1969, Ме 2; Кожеп Н.Н. Гоціє ХІМ алі абсоїціїсти. В кн. Цоціє ХІМ ала їке Стай ої Виієтзкір. Соіцти- виє, 1969; Уієгтаня К. Ареоїціїзті, В кн.:

Матхівти, Сотитпилісї алі М/евієти 50- сієїіу. Мем Хотк, 1972; Риапідіп , Їєат Воділ алі їне Кієє ої АБзоїціб5і ТИєоту їп Ргалсе. Сатибтідре, 1973; Дшана С. МУкаї 15 абзоїціїсти? В кн. Гоціє ХІМ апа Арзоіціїст. Соїитибиє, 1976; Раду /. Тке зеа ої ареоїціє тплопатобу іл 5єуєп- ієєлій-селіиту Епвіала, «Нізіотісаї )оцт- паї», 978, М 21; Кеобане М, РЕіїоворну обіпе Зіаїє п Етапсе. Ргіловіоп, 1950; Ерошкин Н.П. Крепостническоє само- державиє и єго лолитическиє институ- ть: Первая лоловина ХІХ в, М., 1981; Проблеми историм абсолютизма: Сбо- рних научнькх трудов. М., 1983; Граци- анский П.С, Политическая м правовая мьісль Россми второй половинь ХУМПІ в. М., 1984; Рогожин А.Й. Ярмьий А.Н. Государство м право Россим в период становления и развития абсолютизма (вторая ололовина ХМИ -- конеєц ХМПШ в.). К., 1989; Медушевский А.Н. Абсолютизм ХУМІ-ХУМПШ вв. в совре- менной заладной историбграфим. «Но- вая м новейшая история», 1991, Мо 3; Козлова Н.В. Российский абсолютизм и купечество в ХУПІ веке (20-є -- на- чало 60-х годов). М., 1999.

Л.С. Вирський.

АВАРИ (давньорус. обри) - ко- чові, переважно тюркомовні пле- мена. З'явилися в Європі в 5- 6 ст. н. є., прийшовши з Центр. Азії. У серед. 6 ст. А. вдерлись у степи Пн. Причорномор'я, Поду- нав'я і на Балкани. Їмп. Візантії Юстініан 1 (527--565) закликав А. на пн. землі імперії з метою стри- мування слов'ян. натиску на ду- найський рубіж Візантії. У Пан- нонії (істор. обл., переважно на тер. зх. Угорщини) виник Аварсь- кий каганат на чолі з каганом (ха- ном) Баяном. А. були кочовика- ми, продукти землеробства одер- жували у вигляді данини від сляо- в'ян давніх, франків та ін. осілих народів. З серед. 7 ст. почався розпад Аварського каганату, А. витіснили 3 Причорномор'я. Ос- таточно вони були розбиті й зни- щшені Карлом Беликим наприкінці 5 ст. «Повість временних літ» збе- регла давній нар. переказ про па- нування А. над сх.-слов'ян. пле- мінним союзом дулібів, Бог вини- щив їх, пише «Повість временних літ», за гординю, що відобразило- ся у вислові «погибоша аки обре». Літ; Арталонов М.Й. История ха- зар. Л., 1962; Гадло А.В. Зтническая история Сєверного Кавказа ЇУ--Х вв. Л., 1979; Паєтнева С.А. Кочевники

Среднеєвековья. М., 1982. М.Ф. Котляр.

АВГУСТ П (Фридерик Сильний (Ацвції | ПО Руудетук | Моспу; 12.05.1670--01.02.1733) -- польс. король з династії Веттінів (1697--