вірю виявило Нам богато з Вас, Всечесні Браття і богато з Ваших вірних, а також ця горяча любов до молоді, як Ми сказали, спонукує нас з розмислом повернути до цего предмету, коли вже не на те, щоби обговорити його в майже невичерпаній теоретичній і практичній ширині, то бодай, щоби зібрати найвисші засади, поставити в повнім світлі найголовнійші висновки й подати практичні примінення. Нехайже це буде памяткою Нашого священичого ювилею для дорогої молоді і для всіх тих, що з покликання і з обовязку займаються її вихованням, яку їм жертвуємо й поручаємо з особлившою гадкою й почуванням.
Дійсно, ніколи тільки не говорилося о вихованню, як в наших часах. Звідси то множаться учителі нових виховних теорій, винаходиться, представляється й обговорюється методи й середники не тільки для улекшення, але щоби прямо сотворити нове виховання, яке не завело би в успішности й яке могло би уформувати нове покоління для так бажаного щастя на тій земли.
Тому люди, яких Бог сотворив на свій образ і подобу й призначив для себе, безконечної досконалости, видячи нині більше чим колинебудь недостаточність земських дібр до правдивого щастя одиниць і народів, відчувають в собі живійше гін до висшої досконалости, защіплений Творцем у їх власній розумній природі і хочуть осягнути її головно через виховання. Звідси то богато з них, тримаючися пересадно етимольогічного значіння слова „едукація“, надіється, що виховання зможуть видобути із самої людської природи й здійснити виключно власними силами. На жаль у тім блудять, бо замісць звертати старання до Бога, першого початку й останної ціли вселенної, цофаються й задержуються на собі самих, привязуючися виключно до земських й дочасних річий; тому сталим й безпереривним буде їх шамотання доти, доки не звернуть своїх очий і своїх зусиль до Бога, одинокої ціли досконалости, після тої глубокої думки св. Августина: „Сотворив Ти нас Господи для себе й неспокійне наше серце, доки не спічне в Тобі“.
б) Суть, важність і велич христіян. виховання
