Перейти до вмісту

Сторінка:Енцикліка про христіянське виховання молоді.pdf/5

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана


рогою, правдою і життям", не може бути повного й досконалого виховання, як тільки христіянське.

То вказує на найвисшу вагу христіянського виховання не тільки для окремих одиниць, але також для родин і для цілої людської спільноти, бо її досконалість не може не виходити з досконалости її членів, що на неї складаються.

Подібно, в світлі висше вказаних ясно й виразно засад, ясною стає, можна сказати, не даючася перевисшити велич діла христіянського виховання, як такого, що остаточно стремить до того, щоби запевнити душам вихованків найвисше добро — Бога, а людській спільноті найвисший степень можливого на тій землі добробуту. І то в спосіб зі сторони чоловіка найбільше успішний, через співділання з Богом в удосконаленню одиниць й цілої спільноти, бо виховання надає душам найперший, найсильнійший і найбільше тревалий напрямок життя, після знаного вислову Мудрця: „Молодець, що пішов по своїй дорозі, хочби постарівся, не відступить від неї“. Тому слушно каже св. Іван Золотоустий: „Щож є більшого, як провадити душі, як виробляти обичаї у молоді?“

Однак ніяке слово не виявляє так величі, краси й надприродної взнеслости христіянського виховання, як той надземський вислів любови, в якім Ісус Христос, утотожнюючи себе з дітьми, каже: „Хто одно з таких дітий прийме в моє імя, мене приймає“.

в) Поділ листу.

Тому, щоби в так важній справі не блудити й щоби нею при Божій помочи як найліпше покермувати, треба мати ясне й докладне поняття о христіянськім вихованню в його засадничих точках, то є: до кого виховне післанництво належить, який є предмет виховання, які конечні условини окруження, яка є властива ціль й форма христіянського виховання, після установленого Богом порядку в заряді Провидіння.

До кого належить виховання.

Виховання є по своїй природі суспільним ділом, а не ділом одиниці. Є три ріжні спільноти, а прецінь гармонійно зі собою Богом злучених, на яких лоні родиться чоловік; дві спільноти в природнім порядку — а то родина й держава; трета, в надприроднім порядку — Церква.

А) Взагалі

Отже на першім місци родина, безпосередно Богом установлена для властивої собі ціли, якою є родження й виховання потомства; яка також длятого у відношенню до держави має першенство природи, а звідси першенство прав. Алеж родина є недосконалою спільнотою, бо не має в собі всіх засобів до свойого повного розвитку; натомісць держава є досконалою спільнотою, що має в собі всі засоби до своєї ціли, якою є загальне, дочасне добро; тому під тим