ського ku-ni-bu — як бачимо, одна з найстарших культурних ростин (див. Е. Stucken, Astralmythen І, 5)
2. Андрію, лен на тя сїю: дай ми Боже знати, з ким тя буду брати. (Мшан.)
Закінченє мабуть хибне: тя зам. го, тобто лен. Див. М. Зубрицький, Народнїй календарь (Матер. до р.-у. етнол. III, 51). Сїянє льну як спосіб приворожити жениха, щоб явив си у снї, див. Engelien-Lahn, 239.
Андрух. 1. Андрух — бодай оглух! (Крех.)
Здаєть ся, говорять без наміру проклятя, а так тілько, як мудруванє.
2. Андрух, пампух, наливай-кишки, як сунь так сунь пироги з миски. (Воробл.)
Поговірка на якогось Андруха ненажеру.
3. Зїйшли ся два Андрухи, єден темний, другий глухий. (Гнїдк.) … слїпий. (Дрог.)
Приповідка перекладена з польського, що вказує невідповідний руській мові акцент останього слова "глу́хий". Уживає ся, коли два нездари беруть ся разом до якогось дїла. Пор. Adalb. Andrzej 3.
Андрушко. 1. Андрушку, будеш їв юшку, а я мясце, бо мене дитина ссе. (Ільк.)
Говорила якась жінка чоловікови, даючи йому їсти гірше, а собі лїпше. Пор. Номис, 12. 000.
2. Грів Бог Андрушка і без того кожушка. (Гнїдк.)
Знач. і без того не пропаду, як не пропав доси; ремонстрация, коли хтось дає другому пізнати, що робить йому велику ласку. Вар. Номис, 5289.
3. З нашого Андрушка нї мьняисо нї юшка. (Наг.)
Знач., він не здалий нї до чого.
4. Обійде ся Андрушка без того окрушка. (Ільк.)
Відміна припов. Андрушко 2, значінє те саме. Пор. Ном. 5289.
Анї-анї (Нї-нї). 1. Анї бе, анї ме не знає. (Ільк.) … анї ме. (Петр.) Нї бе, нї ме. (Лев.)
Чи "бе" значить другу букву латинського абецадла, а "ме" одну з дальших, чи може одно овечий, а друге козячий голос, яких хтось не вміє розріжнити, в усякім разї поговірка характеризує ґрунтовного тупицю. Див. Ном. 6059. Нос. с. 381 пояснює сю саму приповідку як характеристику крайньої бідности, мовляв, не має або не лишив по собі анї вівцї анї корови. Пор. старохорв.: Не умиє ни бу, ни му (Гильф. 1919).
