Америка. 1. Га́мерика на циганстві стоїт. (Збараж)
Такий погляд висловляв один еміґрант, що був у Бразилії і відтам вернув жебраком.
Амінь. 1. Амінь, Духу сьвіитий! (Наг.)
Сими словами, що формально беручи не мають нїякого значіня, характеризуєть ся ситуація, коли всї способи випробувані і нїщо не може помогти. Значить: усьому кінець, усе пропало. Слова виглядають як вирвана фраза з якоїсь молитви. В вірші Устияновича „Пещена дитина" ся поговірка ужита в трохи відмінній формі:
Розступись земле, Духу сьвятий амінь:
Щезла дитина, як у водї камінь.
2. Та ще ти не а́мінь. (Наг.)
Знач. ще не конець, ще не гинеш. Пор. Adalberg Amen 1; Zátur. XII, 489.
3. Як а́мінь у па́цьири, так тї тото́ не мине́. (Наг.)
„Пацьир" — із латинського „pater" — перше слово молитви Pater noster, яка кінчить ся словом „амінь". Приповідкою висловлено неминучість якогось наслїдка, бо молитви так само як із піснї, слова не викидають, і хто говорить сю молитву, мусить сказати й амінь. Пор. Adalb. Amen 2; Wander I, 68 (Amen 2)
Ангел. 1. Був би ангел, коби не роги. (Комар.)
Роги — атрибут чорта. Приповідка про людей на вид добрих та чесних, а в ґрунтї зіпсованих і підлих. Пор. польське „anioł z rogami" Adalb. Anioł 2; Zátur. VІII, 685.
Ангельський. 1. Ангельським голосом говорит. (Стрий)
Промовляє до серця, лагідно, щиро.
Андрей. 1. Андрею, не будьте свинею, коли вас люде величають. (Ільк.)
Довгий ряд прикладок, привязаних до найпопулярнїших у нас імен хресних (див. покажчик під „Імена") характеризує те замилування до скла́дного, дотепного слова, яким визначає ся наш народ. У тих прикладках декуди видно їдку сатиру (як ось зараз у отсїй першій), декуди більше невинний жарт, та нераз не видно нїчого крім наміру — посьмішити веселу компанїю коштом чийогось імені. Пор. Номис, 2837.
2. Куме Андрею, не будьте свинею. (Наг.)
Коротша і загальнїше уживана форма попередньої прикладки. Ідент. Номис, 2837.
3. Отче Андрею, бери кирею, йди прав парастас! (Явор.)
Підхоплено мабуть ненавмисно сказану прикладку якоїсь старосьвітської попадї, що командувала своїм мужем. В якім значіню уживаєть ся поговірка тепер — не знаю.
Андрій сьв. 1. Андрію, Андрію, на тобі колопнї сїю! Дай ми Боже знати з ким буду сьлюб брати. (Наг.)
На сьвятого Андрія (д. 30 падол.) ворожать дївчата між иньшим також сїючи коноплї і промовляючи цю формулу. Див. Номис. 262; Петрушевич, 81; Етногр. Збірн. V, 203. Сьв. Андрій дає дївчині побачити в ночи її любчика, див. Bartoš 7. До слова „колопнї" завважу, що це народньо-етимольоґічна форма зам. коноплї, з латинського canabis, первісно з вавілон-
