Перейти до вмісту

Сторінка:Етнографічний збірник Т.35.djvu/107

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка ще не вичитана

73

73

73 Славен ес, Боже, по всему світу її по всїх церквах, по монастирях, ІГо монастирях, по людских домах. По людских домах та по кошерах. Записав Василь Михайлюк від Федя Миронюка Москалюччиного в Красноїли, пов. Косгв. В. Славен ес, Боже, по всему сьвіту, о їїи й по всїх церквах, по монастирях, їїи й ти йи славнии, наш ґосподарю, Наш ґосподарю, пане Федоре. Йикий ти славний в нашій громадї, В нашій громадї, тай у порадї! В нашого ґазди, пана Федора, Новії доми, тисові столи, Я поза стілю сидьи сьвйитії. Котрі сьвйитії? Господь ис Петром. Так казав Господь свому Петрови: Я ци всї ви тут, мої сьвйитії? Тай лише нима одного сьвйитка, Й одного сьвйитка, сьвйат Наколая. Ти сьвйитий Петре, послугож моя, Послужи мене, встріт Николая. Малу ж годинку перегодивше, Тай и сес йде, сьвйитий Николал. Николап идет тай весну ведет, Я весну ведет, а зимку женет; Так весну ведет крутим колачем, А зимку женет ясненьким мечем, Ясненьким мечем, теплим вітриком, Теплим вітриком, дрибним дожджіком. А на Николї сьвйита коруна, А в ручках йиму золотий кубок. Пришоў Николай навперед Бога: Прощий ми, Божи, шо я зогрішив, Шо я зогрішив, шо я си барив? На синих морах, на перевозах, Я перевозйў там сімсот душок, Сьвйитий Господи. їїсусе Христе.