Сторінка:Етнографічний збірник Т.35.djvu/127

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана

93

93

93 До огорода гициманьского Господу Богу помолити си, Тай тамки вийшло шьий много воська, Христа имили, в ланц заковали, В ланц заковали, з собов займили. Вни Христа женут тай си збитку ют. Пригнала Христа аж до ІІилата, Пилат видповів: »Стійте ви, люди! Для сего царя ни маю края!« Вни закричьвли, всї запишьили: Пусти Бараву, виддай на кару! Пилат видповів: »Дайте ми води, Дайте ми води умити руки, Я ни повинен светого криви!« Займили Христа вже й вид Пилата II то женучі, тай збиткуючі II збиткуючі, в лице плюючі, По три шатани хрест завдаючі. Вигнали Христа з верхи на гору, З верхи на гору тай то Голгофту. З верха на горі на хрест прибили, Остров оревов (свербиус) опирезали, Терновий винок на голов клали Тай остров джідов в серце бодали. Христос светенький все тото терпив, В великих муках головку склонив, Головку склонив тай дух изпустив. Тогди стала тьма по всему світу, Светї ангели в дзвони дзвонили В великім містї Єрусалимі, Тото по душі нашему Христу. Пишли голоси по всему світу. Тамки си зийшли вирнїї Христу, Просили тїлце тай у Пилата, Шьоби изволив из христа зняти, Из христа зняти, в гріб заховати. Нивірнї Жиди, чом Фарівони, Велику печить на гріб поклали Тай тверду варту установили. То в свету днинку, в свету пятноньку. А в неділеньку дуже зраненьку