Сторінка:Етнографічний збірник Т.35.djvu/126

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана

92

92

92 Друга ґрупа. А. Славен єс, Боже, по всему світу її по всіх церквах, и монастирях, По монастирях, по людских домах. Ми вам скажимо файну пісмочку За Суса Христа, сотворителя, Нас усїх грішних видкупителя. Вин за нас грішних свою кров пролив. За его страсти, за его муки. Я в неділеньку, ай у бечькову, Єк ишьов Христос до Русалима, В стріть него вийшло много народа: Вечьки ломили, д земли метали, З себе лудине вни познимали, Скрізь дорогою повистеляли, Бога хвалили, пісми співали. Невпрнї Жиди, чом Фарівони, Христа шукают, Матки питают. Тай зострітили Иречьисту Дїву: Пречьиста Дїва, дес Христа діла ? Пречьиста Дїва їм видповіла: Єго пислали в великі поля, Там, де вродьила шовкова трава. Невірнї Жиди, чом Фарівони, Поля зміряли, трави скосили, Трави скосили, Христа ни найшли, Д Пречьистїй Дїві сердитї прийшли: Пречьиста Дїво, — нами ни крути, Нами ни крути, нам правду кажьи! Пречьиста Дїва їм видповіла: Я го пислала в великі міста, В великі міста, аж до Києва, Пророкувати, правду казати. Нивірнї Жиди, чом Фарівони, Пишли до міста, аж до Києва, Тай там шукают, тай си питают, Ци де ни чьути Ісуса Христа. Ой пишов Христос до огорода,