100
100
100 Загорнуў Посип у плахтьиничку, Поховав Христа в свою пивничку. Уни поклали твердії варти, Тоту пивничку запечитали. В першій годині по й опівночі Йак дужа земньа, так задрижила, Й и та пивничка си й отворила, її тота варта там попадала. То в ниґіленьку, так пораненьку, Оскресеніе нашего Христа, Бо в неґіленьку Христос оскресав, Нас многогрішних увсїх потішав. Многая літа, літа, літа. Зап. у Головах, Косівського пов. 1902 р. Лука Гар матій. Паралелі: А. Малинка, Сборн. матеріалові, ст. 49, ч. 63. — Кіев. Старина 1895, кн. 2: X. Ящуржинскій, Колядки рел. апокр. сод., ч. 6—7. — В. Шухевич, Гуцульщина, IV, ст. 138—140, ч. 5—6; ст. 155 —161, ч. 22. 57. Грішна іва. А. Ой дай Боже1)! Скажемо ми вам тай новиночку, Ой новиночку, вірну правдочку За їїсуса Христа, Сотворителя, Шо нам сотворив небо і землю: Невірні Жиди, чом Фаріони, Ісусу Христу вже ни вірили, І до Каяфи попровадили. Та й іззігнали сімсот ковалів, Сімсот ковалів та й ремісників: Робіт-ко гвіздя, товсте, велике. Але-ж ковалї си вимовили: Ми ни зробимо, бо ни вміємо, Хиба тоненьке тай коротеньке. Невірні Жиди, чом Фаріони, Нашему Христу все ни вірили. Кілько го-ж бито, то ни ловило, Остров ожинов оперезали, Терновий вінчик на голов клали, Остров копіов в серце бодали, Святішу кровцу все проливали. Чирвива іва все согрішила, Христу зза нігтів кровцу пустила. Невірні Жиди, чом Фаріони, Нашему Христу все ни вірили, Ісуса Христа на хрест прибили, З нашего Христа си поругали. Тогди стала тьма по всему світу, Коли Сус Христос душку іспустив, Богу-Отцу і у руки віддав. Тогди си гроби поростворали, Мертві от гробів поуставали, Много си Жиди та й покаяли, Шо вони тяжко та й согрішили, А другі Жиди, шо ни вірили. <-? Побожні люди — Иосиф, Никодим, !) Додає ся за кождим стихом.
