Сторінка:Етнографічний збірник Т.35.djvu/168

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана

134

134

134 Ґосподаренько, чом (такий то). Ци будеш, рибко, пану на обід, Ой сидит, сидит, в море се дивит, Пану на обід, рано на уклін? В море се дивит, з рибков гово- [рит: Збірка Ів. Вагилевича, ч. 27. Пилип Саблатаги із Тигиевнигџ. Б. Ой ци дома-ж ви, господареньку? Гой, дай Боже!* Кажут служеньки, же єсть пан [в дома. Ой лежит собі йа в комнатонцї, Йа в комнатонцї на перинонцї. Ой сперед него в коновцї винци, В коновці винци, а друга пивци; По з боку него служеньки его. Держат шапочки ай за вершички, Ой просет пана: »Просимо ж ми [вас, Пусцїт же ви нас в чистое поле, В чистое поле, невміряемо. Ой най-же ми го поміряємо, З вірненьким плужком ой пооремо. Ой посіємо яру пшеницю, Заволочимо сив кониченьком, Незвісний записувач. В. Ци дома, дома ґосподаренько?1) Ой знаемо-ж ми, що він е дома. Ой сидит собі конец столика, Конец столика а й тисового, Стоїт перед ним коновця вина, А коло него служеньки его. Держат шапочки все за вершечки, Та й просят пана низким уклоном, Нвзким уклоном, ангельским сло- [вом: Ой ізберемо женці, молодці, Женцї молодці, дївки та хлопці. Ой зіжнемо го в дрібнії снопи, Тай іскладемо а в густі копи; Буде пан ходити меже копами, Як ясний місяць меже звіздами. Ой ізвеземо над край Дунаю, Ой іскладемо ой у стиртоньки, Ой завершимо сив соколочком. Сив сокіл сидит, далеко видит, Ой видит же він йа сине море, Вісмотрів же він рибочку в мори: Ой плини, рибко, близько д кра- [еви, Нашому пану на вечероньку, На вечероньку, на в сятий вечер, Ой на обідець на сьвяте Різдво, На Василїнка на снїданїнько. Пустиж нас, пане, у чисте поле, Не вмірямоє, не в’ораное, Най-но ми его поміряємо, Осмірним плугом ой пооремо, Яру пшеницю ой посіємо. А вроди-ж, Боже, яру пшеницю, Ой ізберемо білу челядку, Ай ізожнемо в дрібні снопочки Та й зіскладемо в густі копочки. Ой ізберемо сімсот молодців,

  • ) За кождсю стрічкою додає ся: „Ой дай Боже!*