Сторінка:Етнографічний збірник Т.35.djvu/167

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана

133

133

133 Светий Петровько волики гонить, Сам Ісус Христос за плугом хо- [дить. У лївій руцї чепиги держить, ІІравов рукою Богу ся молить. Божая мати їстоньки носить, їстоньки носить, свого синка [просить: Ой ори, синку, з дрібна нивочку, Будеш сїяти яру пшеничку, Яру пшеницю, злотостеблйцю. А зберем женцїв, як дробен пі- [сочок, Зап. у Зазулинцях 1891 р. Д. Накладем кіпок, як на небі звіздок, Зберемо возів сімсот обозів, А звезем ЇЇ на тихий Дунай, На тихий Дунай, над крутий беріг, А складем ЇЇ тонко й високо, Тонко, високо, в споду широко, Завершимо ї сив соколоньком. Сив сокіл сидить, в Дунай ся [дивить, В Дунай ся дивить, він рибу ви- [дить. Ой за сим словом, бувай же ми [здоров і т. д. Єндик. Паралелі: II. Чубинскій, Трудн, Ш, ст. 388—390, ч. 116; ст. 399, ч. 125; ст. 424, ч. 1535 ст. 441, ч. 5; ст. 465—466, ч. 29. — Б. Гринчєнко, Згногр. мате¬ ріали, Ш, ст. 18—20, ч. 23. — А. Потебня, Колядки и щедровки, ст. 246—252. — А. Метлинскій, Народ, южнорус пѣсни, ст. 330. — Я. Головацкій, Народ, пѣсни, П, ст. 16—18, ч. 23—24; ст. 57—58, ч. 8; ст. 608, ч. 46; ПІ, ст. 117, ч. 4. — Мета 1863, ст. 167, ч 4. — В. Шухевич, Гуцульщина, IV, ст. 37, ч. 9; ст. 82, ч. 15; ст. 97—98, ч. 13. 80. Господар при ораню. А. На вметїнїньку красно вметено, Дай йому! Дай йому, Боже, іце- [стє, здоровле а в дому!* Красно вметено перед світлоньков, А в тій світлоньцї стоят столове, На тих столовех стоят обруси, Стоят обруси все ільчистії; По тих обрусах стоят повноньки, Стоят повноньки щирозлотнії, Щирозлотнії, з вином повнії. За столом сидит ґосподаренько, Ґосподаренько, чом (такий то). Перед ним стоят его служеньки, Ой стоят, стоят, шєпочки держат, Шепочки держат, ниско се клонят: » Ой наш паноньку, ґосподареньку, Ой як ми тобі вірне служиме.« »Вірне служите, я добре плачу. Мої служеньки барзо вірнії, Беріт ключики, а все дрібнії, А гонїт воли а все з обори; Ой поїдеме в чистое поле, В чистое поле за Чорне море. Будем сїяти жито, пшеницю, Жито, пшеницю, всеку сївбицю. Уродит нам се як тихий Дунай, Богу на хвалу, людьом на дору. Будем збирати краснії женці, Краснії женцї, дївки, молодцї, А з серпочками як з місечками. Зберемо вози як чорна хмара, Та повеземо а в чисте поле, Та іскладемо широкий стожик. На стіжку сидит ґосподаренько,