136
136
136 Попід дубину, попід зилену, Гречний молодчик, на імя хлопчик. Там оре плужок осьмиречкою, Вийшов до вего дядичко его: А 8а ним ходит гречний молодчик, Гей ори, синку, і т. д. Кінчить ся колядка так: Сив сокіл сидит, далеко видит, Тобі, дядичку, купа в дереві, Ой видит же він куну в дереві, Мені, дядичку, панна в дерені. Тай видит же він панну в дерені. Від сего слова та бувай ми здоров і т. д. В вар. В. Яблоновського з Отак, Хотин пов., Бесараб. їуб. говорить ся так про посіяну пшеницю: Будемо жати все шабельками, Будем вязати все нагайками. Консць колядки такий: З тобою, рибко, юшка перчена, З тобов, соколе, стирта вершена. Юшка перчена людям на страву, Стирта вершена Богу на славу. Варіянт із Дуби, зап. 1867 р., зачинаеть ся: Ой й а у лїсї, у недоборі, Блудило блудцїв сїмсом молодців. Віблудили ся в чистое поле, В чистое поле, де плужок оре: Орімо, синку, і т. д. д. Гей попід лужок оре там плужок, Чотири, чотири воли, [все в золотеньку ходили!* А ходит за ним ґречний молодець. Приходит д’ нему татонько его: »Ори-ш мі, синку, з дрібненька [нивку, Будем сїяти яру пшеницю, Дасть Бог урожай, як зелений гай. Чим-же ми тото заволочимо? Ой підемо ми до коваленька, До коваленька, до слюсаренька, Покуєм собі гусцїі щити, Заволочимо яру пшеницю, Креховичг, 1803. Е Ой в чистім поли, там плужок оре, За плужком ходит ґречний моло¬ дець, Дасть Бог урожай, як зелений [гай. Як же-ж ми тото ой та зіжнемо? Зберемо женців сімсот молодців, А вязальночок сімсот дївочок. Ай де ми тото ба й ізвеземо? Звеземо тото над тихий Дунай, Ай ізложимо в круглий стожечок, Завершим тото сив соколоньком. Сив сокіл ходит, в Дунай ся дивит, В Дунай ся дивит, рибоньки видит. »А вязю, вязю, мій побратиме, Тобою, вязю, постріт клеїти, А мнов соколом попюровати«. Правов рученьков чепіжки дер- [жит, Лївов рученьков воликі гонит.
