Сторінка:Етнографічний збірник Т.35.djvu/170

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана

136

136

136 Попід дубину, попід зилену, Гречний молодчик, на імя хлопчик. Там оре плужок осьмиречкою, Вийшов до вего дядичко его: А 8а ним ходит гречний молодчик, Гей ори, синку, і т. д. Кінчить ся колядка так: Сив сокіл сидит, далеко видит, Тобі, дядичку, купа в дереві, Ой видит же він куну в дереві, Мені, дядичку, панна в дерені. Тай видит же він панну в дерені. Від сего слова та бувай ми здоров і т. д. В вар. В. Яблоновського з Отак, Хотин пов., Бесараб. їуб. говорить ся так про посіяну пшеницю: Будемо жати все шабельками, Будем вязати все нагайками. Консць колядки такий: З тобою, рибко, юшка перчена, З тобов, соколе, стирта вершена. Юшка перчена людям на страву, Стирта вершена Богу на славу. Варіянт із Дуби, зап. 1867 р., зачинаеть ся: Ой й а у лїсї, у недоборі, Блудило блудцїв сїмсом молодців. Віблудили ся в чистое поле, В чистое поле, де плужок оре: Орімо, синку, і т. д. д. Гей попід лужок оре там плужок, Чотири, чотири воли, [все в золотеньку ходили!* А ходит за ним ґречний молодець. Приходит д’ нему татонько его: »Ори-ш мі, синку, з дрібненька [нивку, Будем сїяти яру пшеницю, Дасть Бог урожай, як зелений гай. Чим-же ми тото заволочимо? Ой підемо ми до коваленька, До коваленька, до слюсаренька, Покуєм собі гусцїі щити, Заволочимо яру пшеницю, Креховичг, 1803. Е Ой в чистім поли, там плужок оре, За плужком ходит ґречний моло¬ дець, Дасть Бог урожай, як зелений [гай. Як же-ж ми тото ой та зіжнемо? Зберемо женців сімсот молодців, А вязальночок сімсот дївочок. Ай де ми тото ба й ізвеземо? Звеземо тото над тихий Дунай, Ай ізложимо в круглий стожечок, Завершим тото сив соколоньком. Сив сокіл ходит, в Дунай ся дивит, В Дунай ся дивит, рибоньки видит. »А вязю, вязю, мій побратиме, Тобою, вязю, постріт клеїти, А мнов соколом попюровати«. Правов рученьков чепіжки дер- [жит, Лївов рученьков воликі гонит.