Сторінка:Етнографічний збірник Т.35.djvu/171

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана

137

137

137 Виходит д’ нему татуньо его: Ой ори, синку, з дрібненька нивку, Будем сїяти жито й пшеницю, Жито її пшеницю, всяку пашницю. Зароди, Боже, серебло - стебло, Серебло - стебло — золоте зерно. Наробим серпів самих золотих. Наймемо женців сімсот молодих. Нажнемо снопів, як дробен дощик, Зап. в Угринов?\ Стангсл. пов. Накладемо кіп, як на небі звізд. Зберемо вози на всї три обори, Вивеземо ї на круту гору. Накладем стирту саму золоту, Завершимо ї сивим соколом. Сив соків сидит, в море сї дивит: »Ой рибко, рибко, чи йму я тебе? о И комуж тп будеш пану на обід? ІІану на обід, Богу на хвалу. М. Федюшка. Ж. Нажнемо снїпків, як дробен дожю, Складемо кіпок, як звизд на небі, Зберемо возів из усіх світів, Звеземо її у край Дуная, Складемо її до бів каменя, їїскладаючі тай говорячі Все за дївочки, як пуговички. Славен ес, Боже, по всему свиту, її ти е славний, ґречний паничу! Винчуем тобі в городї зїля, В городї зїля, а в дїм весїля. В городї зїля все й рожевого, А в дїм весїля все й веселого. То й на радости, на веселости, Все й рик вид року, токма до [вику. Записав В. Михайлюк від Михайла Кіцияка Лукагцувого в Кра¬ си оїли, пов. Косів. Славен ес, Боже, по всему свиту, її по всїх церквах и монастирах, По монастирах. по людских домах, її ти е славний, ґречний паничу! Ми тобі скажем фаиву писмочку, Шо попид гірку, попид дубривку, Там пасе стадце все й вороненьке. Хто его пасе? Все й ґречний па- [нич. Вийшов ид нему его дедечок: Цуґуй ко конї в дві-три боронї, Тай зашкореть ко яру пшеницю. Уна изийде файна як Дунай, Та вродит нам си земчужний колос, Земчужний колос, золоте зерно. Зберемо женців, хлопцїв-молотцїв, 3. Попід лїсок зелененький, Й оре плужок йиворовинький. За ним ходи ґречний пане, Ґречний пане, пане Дмитро. Лївоў ручкоў за плуг держи, Правоў ручкоў Богу си моли. Волики води ґречний пане, Ґречний пане, пане Василю. Волики гони ґречний пане, 0 » Ґречний пане, пане Ливане. Приходи ид ним їх дьидичок, Йих дьидичок тай мамочка: Оріг, синку, з дрибна ниўку, Посїйгеж на ний йиру пшеницу, ІІиру пшеницу и йири ЖИТО, їїик Бог изроди, й а зберіт женцї,