138
138
138 о 11 а зберіт женцї, самі молодці, Самі молодцї, самі дївочби. З густа, з дрибна звізди на небі, _ И а шьи з гусшьи снїпки на стер- [ни. Запрьигайте чотири волй, Чотири воли й а вйд два вози. Возїт же го у широкі токи, Зап. Жих. Кузьмак у Жабю- А складайте у вісїм рьидкіў, У вісїм рьидкіў, у два стожки. Завершіт го сивим соколом, Другий стожок струцевим пером. Тото перо перевивано, Шірим злотом закітічено, А ў хлопчикіў за шьипочкоў, її а у дївочок за кисочкоў. Шаг у ріг. І. Шо в полї, полї, близко дарбзї, Ой там (імя) арлами оре, Арлами оре, стрелкаю сее, Стрелкаю сєе, лучком валочить, Лучком валочить да й Бога просить: »Й урадй, Боже, жито густее, Жито густее, каласйстее; Наставим жевцуов семсот маладцуов, Нажнемо куопак, ’к на небі зуорак, Паставим стажок, залатенькиїі вершок. Ми ж тебе (імя) да й не зневажаем, З светим ражеством паздаравляем«. В с. Козлг, Черниггв. пов. зап. 27. Черн явськип. ІІаралєлї: Я. Головацкій, Нар. пѣсви, III, ст. 10, ч. 12; ст. 1& —15, ч. 18. 81. Бог засїває А. Ой ходит, ходит, місяць, по небі Гей дай Боже!* Та прикликуе зороньку д собі: Зоронько ясна, ходиж ти з нами, Зап. в Опргсшівцясс, Станїся. Ходиж ти з нами Бога шукати, Найдемо Бога, я в господаря, Я в господара по конец стола. Щож він там дїе? Пшеницю сїе. пов. Корнило Заклинськпй, 1877 р. Чий же то плужок так рано оре? Так рано, так рано, раненько! Радуй се, земленько, син Бо- [жий нам сї народив!* Там сам ґосподар за плугом ходит, Там світий Павло воли поганяє. Посїяв Господь ярого жита, Злоте зеренце, злоте стебелце і т. д.
