180
180
180 К. Ци дома, дома, ґосподаренько ? Гой дай Боже!1) Ой нам ся здає, що він е дома. Входит с комори, застилат столи, Бо ся надїе трояких гостий: Єдного гостя — ясного слонца, Другого гостя — ясен місяца, Третого гостя—дробен дожджика. Ой що-ж ми скажеш, ясное слонце ? Ой як я зійду в неділю рано, То ся зрадуе весь мир на земли, Весь мир на земли йдучи до цер¬ кви. о Зап. Иосиф Попадюк, дяк — А що-ж ми скажеш, ясен місяцю? Ой як я зійду темної ночи, Темної ночи ба й о півночи, То ся зрадуе весь звір при лїсї, Всій звір при лїсї, гість у дорозї. А що-ж ми скажеш, дробен дож- [джику ? Ой як я спаду мая місяцї, То ся зрадуе жито, пшениці, Жито, пшеницї, всяка иашницї. Аби-с так ходив межи копами, Як ясен місяць межи звіздами! Гой дай Боже! Ровна. Л. Ой вийди на двір, ґосподареньку,2) Та подиви ся попід зореньку: Прийдут до тебе два-три гостеньки. Єдин гостенько — ясне соненько, Другий гостенько ой місяченько, Третий гостенько дробен дожденько. Ой коби-ж я знав котрий найстарший! Каже соненько: Я-ж бо найстарший, Бо як я зійду в неділю рано, То ся врадує мир православний, У звони звонят, а Бога просят. І врадуют ся всї пташки в лїсї, Всї пташки в лїсї, воробцї в стрісі. А місяць каже: Я буду другий, Бо як я зійду в ночи в півночи, То ся врадує вся звір у поли, Вся звір у поли, рибонька в мори, Гість у дорозї, войско в обозї. Ой дожджик каже: Я бо найстарший, Бо як я спаду мая місяця, Додав ся за нождою стрічкою. 2) За кождою стрічкою додає ся: „Ой дай Боже!й
