181
181
181 То ся зрадуют гори, долини, Кремінні гори, житенько в роли, Жито, пшениця, свята земниця. А за сим словом... Записано в Дубі, 10 липня, 1867 р. М. Пане господару! чи спиш? чи лежиш? Святий вечір!1) Ой коли-ж ти спиш — Господь з тобою, А коли не спиш — говори зо мною. Вставай з постелі, одчиняй двері, Одчиняй двері, застїлай столи, Застїлай столи — все тісовії, Клади калачі — з ярої пшениці, Буде у тебе — а троє гостей, А троє гостей — троє радостий: Перший гость — яснеє сонце, А другий гость — ясен місяцю, Третий гость — а дрібен дощику. А коли ти зійдеш яснеє сонце? Я зійду рано, рано у неділю, Возрадуе ця весь мир хрещений, Возрадувавшись — до церкви піде, До церкви йдучи, свічі несучи. Коли ти зійдеш, ясен місяцю? Ох я зійду темної ночи, Темної ночи, коло півночи, Возрадуе ця весь звір у лїсї, Весь звір у лїсї й гість при дорозі. А коли ти зійдеш, дрібен дощику? Я зійду трейчи, трейчи й у маю, Возрадуе ця жито й пшениця, Жито й пшениця, всяка пашниця. Возрадувавшись — да в гору піде, В гору йдучи, колосочкі вючи. Зап. Василь Степаненко — в Канівськім повіті, 1894. Паралелі: А. Малинка, Сборникт» матеріалові), ст. 66—69, ч. 89—92. — Свѣгь (Унївар), 1868, ч. 31. — Я. Головацкій, Народ, пѣсни, II, ст. 4, ч. 5; ст. 8—9, !) Додає ся ва кождим стихом.
