206
206
206 Вже отец сина д пану тьигае, Бо син на вітця руки здіймає. Мама з донькою кров проливає, А брат на брата міч вікігае, Сестра на сестру чарів шукає. Дивіт си, люде, миріт си, люде, Ни за довгий час страшний суд буде, Страшний суд буде судити люде! Вінчуємо вас, ой пане Митре, Щастєм, здоровем, многая лїта!. Зап. в селі Старих Кутах, повіт Косів} 1910 р. від Николая Лівака — Когдан Закмінський. Другий варіянт записаний у тім селї від Власїя Бойчука баламутний і неповний. Д Й а в лїску, в лїску, й на жовтім піску, Росте деревце тонке, високе, Тонке, високе й а в лист широке, Й а в лист широке, в корінь дуплаве, В корінь дуплаве, в верьху кудряве. Гой у тих кудрях сив соків сидит, Сив соків сидит, в Дунай си дивит, В Дунай си дивит, там виза видйт, Там виза видит, з визом говорит: Гой ци тепер так, ек з первовіку? Гой тепер ни так, єк з первовіку: Гой син на витця руки знимае, Донтя матери суперечне, Гой брат на брата міч винимае, Сестра й на сестру чирів шукає, Сусїд сусїда до пана вдає, И до пана вдає, сам світком стає, Через неправду світ си скінчяе. Найшли ж ми правду в старшего брата, В старшего брата, й а в брата Козьми, Й а в брата Козьми, в его ґаздинї. Коло пристола сьвитий Николай: Гой ходит. ходит, звоночьком дзвонит, Звоночьком дзвонит тай Бога просйт, Гой Бога просит за цего ґазду, За цего ґазду, тай за ґаздиню,
