Перейти до вмісту

Сторінка:Етнографічний збірник Т.35.djvu/260

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка ще не вичитана

226

226

226 На тій постїльци золотий стільчик, На тім стільчику ґречна ґаздиня, Ґречна ґаздиня — Катериночка. Ой сидит, сидит, робітку робит, Робітку робит, шитйичко шиет, Шитйичко шила — позолотила. Нершов ширінцев престіл покрила, Другов ширінцев сьвічі підньйла, Трету ширінцу дала на Службу; За здоровйичко токма за своє, Токма за своє й за свого ґазду. Дала на службу на свйите Різдво! Вінчуем тебе, пишна ґаздине, Пишна ґаздине — Катериночко. Вінчуем тебе усїма свйитки, Усіма свйитки ба й рожденними И Відорщами тай радощами. Від цего слова тревай здорова. Юра Кутащук Ясенів Тор., Косів. пов. Паралелі: І?. Шухевич, Гуцульщива, IV, ст. 76—77, ч. 10. 131. Господиня шиє і йде по воду. Ой у поли, у поли, у шерокім поли, Сьвитая! сьвитая церкоу по у сему сьвіту и у небі!* Стоїт сьвітлонька мурованая, Мурованая, оріховая. У ті сьвітлици млода невіста. Ой сидит собі, шитьичко шиє, Шитьинко шиє на три братчики: А май старшому бай кошулечку, Середущому бай обшивочку, Май молодчому бай шаріночку. Та у неділеньку дуже раненько Та собі ўстала млода невіста, Ой ўстала собі та личко умила, Личко умила, Бога просила, Бога просила за здороуєчко, За дольку добру, за щьисливую. Йде по водицю ў поле у кирницю, Так собі ўзьила двоє відерщў: Одним відерцем води зачерла, Другим відерцем сама пронерла. Она пронерла під буковинку, Під буковинку під зеленую, Та ўна виґіла сивоє пташьи, Та сивоє пташьи, гнїдоє турьи. Так у на сї круне усе до сьвіт- [лоньки, Та зі сьвітлоньки до матїноньки: Ой мамко моя, шо я виґіла! Я там виґіла ў широким поли, Ў широким поли, ше у буковинці, Там я виґіла сивоє пташьи, Сивоє пташьи, гнїдоє турьи. Так буковинку у пень искити, Так сиве пташьи до рук спіймити,