231
231
231 Перлова тканка головку клонит, Головку клонит на тисовий столик; Кований пояс лїдвинки ломит, Срібний перстенець пальчики [щипле. Зап. 1604 Іван Луцїв у Струтинг Нижнім. Г. На горі, горі, на винограді В неділю! В неділю рано зелене [вино саджено!* Стоїт сьвітлонька мурованая, У тій сьвітлонцї жоўті підлоги, Жоўті підлоги, тисові столи, А по тих столїх стое скатерта Та дорогії, бо шоўковії, А колачеви ўсе пшеничнії. Стоят напої бай троякії: Та один напій мід - горівочка, А другий напій кудряве пиво, А третий напій зелене вино. А за столиком млода невіста, Млода невіста, чом Марусенька. А сидит собі, шитечко шиє, ІІІитечко шиє, все кошулечку, Та кошулечку ґосподареви. Та шиє, шиє, ўсе саму білу Та саму білу та на неділю. Бере цьвітоньки дві галузоньки: Одна галузка калиновая, Друга галузка малиновая, А при вершечку два сиві пташки. У малинові сиў зазуленька, У калинові сиу соловійок. Так у понеділок дуже раненько, Та ўстала собі ґречна невіста. Як собі ўстала та личко ўмила, Та личко ўмила, Бога просила, Бога просила за здороўлечко, За здороўлечко тай за іцістечко, Та за щістєчко, іміенечко. Увійшла собі на подвіречко, У подвіренько сперед сьвітлоньки, Подавила сї ў широка поле, У широкоє, у далекоє, Та вісмотріла бардзо війноньку, Тай свого пана ґосподаренька. На ў перед воська конем играе, Широким полем, сивеньким конем, Из заду воська ідут з возами, Ідут з возами, бо везут крами. Она сї круне ба до сьвітлоньки, Ой до сьвітлоньки, до порадоньки, До порадоньки, до зазуленьки, До зазуленьки, до матїноньки. Дороге питє усе роскладає, Тих сї гостенькіў исподївае, Своєго пана ґосподаренька. Она сї круне до зазуленьки: Ой зазуленько, не кій раненько, Панок не каже рано кувати, Рано кувати, нас побуджати. Ой бо мій панок бардзо труднень- Припочивае у поскілонцї, [кий, У поскілонцї, ше ў перинонцї. Ой сї крунула до соловія: Ой соловію, не щебеч пізно, ІІанок не каже так щебетати, Ой щебетати, нас побуджати. Ой бо мій панок бардзо труднень- ІІрипочивае у поскілонцї, [кий,
