XXVIII
Парубкови колєдуют всїляких, а миж инчими нашя жєбивска-маґурска:
Ой из за гори, зза полонини,
Дай Боже!*
Стали димове, стали стовпове.
То ни димове, кінцке духове.
Я у тим диму два духи славні:
Ой одно славний коню вороний,
А шє славнїшший, а шє ґречнїшший,
Ой ґречний пане, тай пане Юро.
Деж би ти бавив, ой ґречний пане?
Ой я ходив тричі в пислї,
Вид нашої королечки,
До вгорскої цїсаречки.
Три Вгорянцї полюбили,
Полюбили, тай дарили.
Одна любила — коня дарила,
Коня дарила, сама йшла піше.
Друга любила — шєпку ушила.
Трета любила — перо купила.
Ой тото перо перевивано
Я в ледїня за шєпочьков,
В пана Юри закитичяно.
Ой вид коника місєцю світи,
Ой вид шєпочьки зорі зорают,
Ой а вид перця сонечко сяє.
Ой вінчуємо вас та з панї отцем,
Та з панї отцем и з панї матков,
Зеленим вінцем, файнов дївчинов,
Ой чьорнобривов бай наречєнов.
Ця колєдочка ця дорогая,
А єк вид Юри — талєревая.
Вам колєдочка, нам пива бочька.
Бочька єк бочька, хоть коновочька,
А з цего жерту, коби хоть кварту.
Жертуй, ни жертуй, бери та чєстуй.
Вінчуємо вас шєстєм, здоровєм,
Сими сєтками, многа лїтами.
За словом „многа лїтами“ берут келєдники дзвинки в руки, а береза вінчує: Вінчуєм шєстєм, здоровєм, та файнов дївчєнков, єку сам любиш. — Так колєдуют кождому все за порєдком.
