261
261
261 Б. Ой у містечку Зафундованю,1) Ходять по ринку статечна жона, Статечна жона, бідная вдова. Ой ходять, ходять, ключі си носять: Перший ми ключик від стодолоньки, Другь ті ми ключик від коміроньки, Третий ми ключик від райских цверей. Бо в стодолоньцї жито, пшениця, А в комороньцї всякі убори, Всякі убори бідної вдови. А в райскі двері сам Господь ходить, Сам Господь ходить, службоньку служить, Службочку служить за здоровленько, За здоровленько бідної вдови, Бо бідна вдова до церкви ходять, До церкви ходять, Богу ся молять. Котра із мужем — при передочку, А бідна вдова в самім куточку. Котра із мужем — стоїт си думпо, А бідна вдова в куточку сумно. На подвіреньку щепки грушечки, Щепки грушечки рісно зацвили, Рісно зацвили тай не зродили. Як з тої грушки цьвіт опадає, Так бідній вдові вік ся минає. На подвіреньку пташок щебече, А бідна вдова за мужем плаче. Котять ся сльози як дрібний горох, Закотили ся в Чорное море. Чорноє море розіграло ся, А бідна вдова розплакала ся, Розплакала ся за господарем. А за сим словом, будьте здорові, Будьте здорові, бідная вдово. Новгіця, Калусь. пов. Зап, 1884 Зен. Грушкевич.
- ) За кождою стрічкою додає ся: „Ой дай Боже!“
