263
263
263 Із милим Богам, із усем родам; Ой сіє свєтеїІ светкуй же здарова, Сіє праваж.ій, других дажидай, Сіє у стола, дажидай же ізнова. Зап. 7>. Чернявський в Будї, 155. Вдова Шо коло моста калинового Зорьило! Зорьили зорі дуже [раненько по горі !* Стоїт сьвітлонька мурованая, А ў ті сьвітлонцї жоўті підлоги, Жоўті підлоги, тисові столи, А по тих столїх стое напої, А за сим столом ґречна невіста. Ой сидит собі, піитечко шиє, Ой сидит собі питєм шинкує, Питем шинкує, мита стереже. А ў неґіленьку дуже раненько Та устала собі ґречна невіста; Як собі устала та личко умила, Та личко умила, Бога просила, Бога просила за здороўлєчко Тай війшла собі на подвіречко Тай подивит сї у широки поле, У широки поле за тихи море, Та вісмотріла дорогі купці, Дорогі купцї, три крамарики. Тай сї крунула бай до сьвітлоньки, Ой до сьвітлоньки, до чельидоньки, Та побудила усю чельидоньку. Дороге пите усе роскладає, Тих сї гостенькіў исподївае, Ой тих гостенькіў, трох крама- [ренькіу. А надїхали тай не ставали, Ой бо не стали, не повертали, Чернигів. пов. шинкарка.1) Ой не ставали, мито не дали. Ой крикне она бай на служеньки: Шо слуги мої, ловіте конї, Срібні зубелцї позакладайте, Ў кирници-студни понапувайте, Понапувайте, оброку дайте, Оброку дайте, отарницайте, Дорогий напій повипивайте, По пару стрільбіў позабирайте, По пару стрільбіў, по одні шаблї, А на коники ба посідайте, Ой посідайте, ў поле бігайте, За здобичьими, за крамарьими, За крамарьими, шо не уступали, Не повертали, мито не дали, Мито не дали и проїхали. Як здоганяйте, не постріляйте, Не постріляйте, пообдирайте. Заберіт у них ўсе здобиченьки, Ой здобиченьки, сиў кониченьки. Ў другого озміт ясну шабельку, Ў третого озміт шьипку-маґирку. Шо то нам буде тото подібне: Сиу кониченько бай до стаєнки, А до стаєнки, до услугоньки; Ясна шабелька моєму брату, Ой до війноньки, оборононьки; Шьипка-маґирка мому милому, На головоньку ўсе про славоньку. А за сим словом була здорова,
- ) Пор. далі колядку: Дївчипа шинкарка.
