6
Коло него жена єго,
Коло неї дїтки єї;
А їсть кутю пшенишную,
А пє воду кринишную.
Ал. Н. Малинка, Сбор. Матеріаловъ, стр. 79, ч. 117.
Ой устань, устань, ґосподареньку,[1]
Побуди свою всю челядоньку:
Ой най-же она раненько встає,
Світлі світлоньки позамітає,
Тисові столи позастилає,
Пшеничним хлїбом позакладає,
Бо прийдуть до вас врічні гостеньки,
Врічні гостеньки, колядниченьки
А за сим словом....
Записано в Дубі, 10 липня, 1867 р.
Паралєлї: Я. Головацкій, Народ. пѣсни, ІІ. стр. 606, ч. 43.
Це вони співають, як ще йдуть до хати хазяїна — на двір — будять його, щоб він уставав та дозволив їм колядувати. Хазяїн устає і вони тоді просять його:
— Пане господару,
Чи дозволиш нам колядувать?
Чи господару, чи господинцї,
Чи господарській дитинці? —
Хазяїн уже їм говорить:
— »Заколядуйте моїй, говорить, хазяйцї«. Вони й колядують:
В. Кравченко, Етноґ. матеріяли, стр. 20, ч. 54б.
Ей підеме ми по колядонцї, підеме!
По місяченьку на всю ніченьку.
Ци дома-сь, пане ґосподар милий?
Біг в тебе!
Отворь окінко, покаж личенько
До себе.
Ми тя любиме, не обходиме,
Біг в тебе!
Покаж личенько, наше серденько
До себе.
(Господар каже з хати: Веселте ся, веселте).
Збірка І. Вагилевича, ч. 4.
Паралєлї: Я. Головацкій, Народ. пѣсни, ІІ, стр. 2, ч. 3.
- ↑ За кождою стрічкою додаєть ся: „Ой дай, Боже!“
