Сторінка:Етнографічний збірник Т.35.djvu/40

6

Коло него жена єго,
Коло неї дїтки єї;
А їсть кутю пшенишную,
А пє воду кринишную.

Ал. Н. Малинка, Сбор. Матеріаловъ, стр. 79, ч. 117.

6. Колядники будять господаря.

А.

Ой устань, устань, ґосподареньку,^[1]
Побуди свою всю челядоньку:
Ой най-же она раненько встає,
Світлі світлоньки позамітає,
Тисові столи позастилає,
Пшеничним хлїбом позакладає,
Бо прийдуть до вас врічні гостеньки,
Врічні гостеньки, колядниченьки
А за сим словом....

Записано в Дубі, 10 липня, 1867 р.

Паралєлї: Я. Головацкій, Народ. пѣсни, ІІ. стр. 606, ч. 43.

Б.

Це вони співають, як ще йдуть до хати хазяїна — на двір — будять його, щоб він уставав та дозволив їм колядувати. Хазяїн устає і вони тоді просять його:

— Пане господару,
Чи дозволиш нам колядувать?
Чи господару, чи господинцї,
Чи господарській дитинці? —

Хазяїн уже їм говорить:

— »Заколядуйте моїй, говорить, хазяйцї«. Вони й колядують:

В. Кравченко, Етноґ. матеріяли, стр. 20, ч. 54б.

7. Колядники вибирають ся на всю ніч.

Ей підеме ми по колядонцї, підеме!
По місяченьку на всю ніченьку.
Ци дома-сь, пане ґосподар милий?
 Біг в тебе!
Отворь окінко, покаж личенько
 До себе.
Ми тя любиме, не обходиме,
 Біг в тебе!
Покаж личенько, наше серденько
 До себе.

(Господар каже з хати: Веселте ся, веселте).

Збірка І. Вагилевича, ч. 4.

Паралєлї: Я. Головацкій, Народ. пѣсни, ІІ, стр. 2, ч. 3.

---

1. За кождою стрічкою додаєть ся: „Ой дай, Боже!“