леко лекше можна тут було би дати собі раду з народними піснями; Головацький, Де-Воллан, Врабель — хоч як вони старали ся народню мову зблизити до „лїтературної“, всеж перші леди проломали. З появою їх збірників не минула одначе потреба зібрати народні піснї Угорських Русинів і видати їх більше науковим методом, як то доси було.
З причин незалежних від мене мушу я на якийсь час занехати дальших дослїдів над Угорською Русию, сподїю ся одначе до них все ще повернути. Задачию моєю тодї буде переїхати всї комітати заселені Русинами, звидїти всї руські кольонїї, подати докладне число Русннів, доси невідоме з ріжних причин, визначити етноґрафічні границї руські, списати назви ґеоґрафічні руські, усунені зовсїм з уживаня найновійшою ухвалою малярського пештенського сойму та звернути головну увагу на етнольоґічний бік, а не як доси обмежувати ся майже виключно на збираня устної словесности. З уваги знов на те, як велике значінє в етноґрафії мають ілюстрациї, буду старати ся зібрати і подати їх найбільше. Проґрама моя, як видно, широка; на скілько її зможу виконати, трудно нинї сказати; та всеж вільно менї надїяти ся, що за кілька лїт не буду вже сам своїм проектом займати ся і старати ся його виконувати, але найду товаришів, що схотять зо мною трудами подїлити ся. Тодїж не трудно буде мій намір сповнити.
У Львові, 17 червня, 1898.
