Сторінка:Жерела до історії України-Руси. Том 12. Матеріали до історії української козаччини. Том 5. Акти до хмельниччини (1648-1657) (1911).djvu/19

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

7

тичну невдачу. Відносини між Туреччиною і Польщею були тодї напружені і порта дуже нерадо дивила ся на всякі зносини своїх вазалїв з польськими вельможами. Зі страху, щоби Лупул не представив в Царгородї його зносин з Радзївілом в ложнім світлї і не викликав якої затїї, рішив ся Ракоці його упередити. Ледви польське посольство від'їхало в Молдавію, поручив князь свому аґентови при портї, Степанови Реті (Réthy), розповісти везирови про все. Реті вчинив волю кпязя і спричинив, що турецький уряд старав ся перешкодити наміреному подружу. Лупул швидко дізнав ся, чия се справа, і його обуренє на Юрія І Ракоці було зовсім природним наслїдком отсеї інтриґи. Само собою молдавський воєвода відкинув посередництво семигородського князя; сесю ролю перейняв опісля київський митрополит, який і звінчав молодих[1].

Події найблизшого часу: переговори зі Шведами і похід против Австрії, не перепинили князеви Ракоці занимати ся й дальше польськими справами. Король Володислав IV домагав ся посередництва в австрійсько-семигородській війнї, а коли Юрій І не хотів на се пристати, грозив злукою з Фердинандом III; лише опір польської шляхти перешкодив йому виконати отсю погрозу. По тій причинї ходили між семигородським князем і польським королем часто посольства а й Радзївіл брав живу участь у переговорах[2].

Хоч при тих переговорах не було бесїди про кандидатуру семигородського князя на польський стіл, то незабаром прийшла і до сього нагода. Як відомо, Володислав IV дав приєднати ся до проти-турецької коалїції і забажав притягнути до сього також і Семигород. В тій цїли післав Януша Радзївіла до Ракоцї, щоби розвідати його думку про се. Радзївіл був сам горячим приклонником війни з Туреччиною і проте ревно попирав всї забіги короля в тім напрямі. Щоби тим лїпше закрити ціль свойого посольства, поїхав до свого тестя Лупула у відвідини, а відтак, вертаючи через семигородську територію, з'їхав ся

  1. Haller Gábor, Naplója. Erd. tört. adatok IV. ст. 87; Kemény J. Önéletirása ст. 297—8; Historische Anmerkungen eines Kronstädters. Fundgruben N. F. Kronstadt 1860 ст. 388; Справозданє Ретого в Levelek és okiratok вид. Szilágyi S. ст. 723.
  2. Haller G. 91—94; Bánti Gy. Naplója, Erd. tört. adatok IV 123, 125; Erdélyi országgy. emlékek X, ст. 418—21. Порівн. Lukinich Imre, I Rákóczy György és a lengyel királyság Budapest 1907 ст. 14—19.