Вість про смерть Володислава IV наспіла доволї швидко на семигородський княжий двір. Її принїс там вже в перших днях червня Михайло Мікеш, висланник до курляндського князя, де мав заступати Ракоці при хрестинах дитини князя, але на вість про смерть польського короля спішно завернув з дороги[1]. З разу не проявив Ракоці нїякого стараня придбати собі опорожнений престіл і через цїлий місяць червень не розвинув ніякої дїяльности, щоби запевнити собі, або одному зі своїх синів, сторонників та поміч сусїдних держав при виборі. Вправдї вийшли протягом сього часу три посольства із семигородського двора, але про нїяке з них не можемо сказати, щоби воно стояло в звязи з кандидатурою князя Ракоці на польській престіл. Павла Бенчера вислано 3. червня до польського коронного гетьмана Миколи Потоцкого, щоби зібрав докладні відомости про стан воєнних діл против козаків та про характер союза між Хмельницьким і Татарами[2]. Посол до шведської королевої, Степан Дальмаді, мав упімнути ся про заплату суми, яку Торстензон ще в р. 1645 приобіцяв князеви[3], дорученє, яке могло на шведськім дворі радше викликати негодованє, чим приєднати до підмоги семигородській кандидатурі. Що йно два місяцї опісля, коли Ракоці через своїх послів Бетлєна і Клобушіцкого вже почав стараня о польську корону, дістав Дальмаді наказ зовсїм не торкати справи грошевої та місто сього просити шведську королеву о попертє кандидатури княжевича Жигмонта
- ↑ Юрій I до бранденбурського елєктора, Monumenta Hung. Hist. diplom XXI Nr. 224.
- ↑ Інструкція в Szekély oklevéltár, Kolozsvár 1897, IV ст. 182—3. Здогадка видавцїв (Szabó і Szadeczky), що се посольство було вислане до гетьмана Хмельницького є неоправдана, як се зі змісту інструкції ясно виходить. Видавцї мабуть забули, що начальники польських війск носили також титул гетьманів. Посол висланий до Хмельницького не міг чейже збирати відомостий про місце побуту війска у польських каштелянів, анї домагати ся провідників на королівських добрах; також не потребував перш за все мати ся на обережности перед Татарами, бо ті були союзниками козаків; на кінець сам Ракоці оправдує ся в вересни, що йому досї неможливо було війти в зносини з козаками. Через се відпадає також здогад Lukinich-а, що Бенчер мав приєднати Хмельницького для семигородської кандидатури.
- ↑ Інструкція з 11. червня MHHD. XXI Nr. 222.
