9
порученя стояла в звязи з плянами проти-турецької коалїції. Через тїснїйшу звязь з Польщею хотїв Ракоці придбати собі симпатії польської шляхти і через се покласти сильну основу для своїх династичних намірів. Підмогу Лупула думав приєднати родинними звязями і за сю ціну мала забути ся вся дотеперішня ворожнеча між ними. Рівночасно війшов семигородський князь в порозумінє з довіреним дорадником молдавського воєводи, Степаном Ґеорґіцою, щоби потайно вивідати, яке становиско займе Лупул зглядом сього проєктованого подружа. Але й тут не мав Ракоці щастя. Бетлєн найшов князя Радзївіла в лихім настрою із-за розбитя воєнних плянів (в маю 1647) і не міг поручених справ докладно обговорити. Що до наміреної женитьби заявив Радзївіл коротко, „що він мав би відвагу поручити тоту женитьбу з огляду на свою жінку, бо в нїй найшов щиру подругу і з неї цїлком вдоволений, але з її батька нї“[1]. А Степан Ґеорґіца відповів, що його пан не може сказати в тій справі рішаючого слова, бо княгиня Руксанда тепер в Царгородї[2], що проте ще зовсїм не пора говорити про ту справу, поки її відтам не увільнять. Все-ж таки не хотїв Ракоці покидати свого наміру. Відповідаючи Радзївілови, він жалує ся на неясність присланої через Бетлєна звістки і просить князя, розвідати докладно у Лупула, чи має він надїю та спромогу освободити дочку з Царгорода та коли се могло би наступити. При тім вложив Радзївілови на душу, щоби поступав в тій справі обережно, та через передвчасне виявленє намірів не зразив воєводу[3]. На тім уривають ся наші відомости про переговори ведені за житя Володислава IV.
- ↑ Lukinich ст. 41—42 на основі найденої переписки в архіві ґр. Бетлєнів. Там-же наведений уступ із справозданя Фр. Бетлєна з 15 мая 1647.
- ↑ Вона перебувала від р. 1645 в Царгородї, як закладниця за вірність свого батька, та була заручена зі сином венеціанського драґомана Антона Грільо. Порівн. E. Hurmuzaki, Fragmente z. Geschichte der Rumänen. Bukarest 1881 III, ст. 119.
- ↑ Недатований лист Юрія I до Радзївіла в Rákóczy Zsigmond levelezése Nr. 21. Történelmi tár з р. 1887 ст. 432—3; видавець (Szilágyi) означив його невірною датою 1648 р., через що зрозумінє cero листу набувало ріжні трудности (порівн. Sîrbu, Mateiu-Vodă Băsarăba, ст. 264 зам. 3). Для нас зовсім ясно, що сей лист, то відповідь на письмо Радзївіла принесене Фр. Бетлєном, отже відносить ся до літа 1647 р. Через се упадає здогад Сілядї, що плян женитьби вийшов від Лупула (Rákóczy Zsigmond ст. 91—92; Erd. orsz. emlékek X, ст. 99.
