причинив ся до поправи сусїдських відносин. Через се мусїв приїзд молдавського канцлєра Степана Ґеорґіци (Georgița), котрий як раз під теперішну пору наспів на семигородський двір, викликати велике счудованє. Він явив ся в останніх днях серпня в Колошварі (Клявзенбурґу), де саме тодї перебував старий Ракоці[1] і привіз зі собою дорогі дарунки від воєводи. Його посольство було дуже загадочне. Воєвода переказував через нього князеви, що хоче порозуміти ся в важних справах, котрих однак не може нїкому завірити, і тому просить прислати йому до Яс Івана Кеменя. Отсє загадочне бажанє викликало у князя підозрінє, бо він вітрив тут новий підступ воєводи і бояв ся, що Лупул хоче Кеменя звабити до свого краю та відтак видати Туреччинї, як закладника за данину, котру Ракоці вже від двох лїт був винен султанови. Однак мимо сього підозріня рішив ся Кемень дати віру ґлейтовому листови воєводи, підняти ся подорожи до Яс і вести там пересправи в імени свого князя. А що предмет тих пересправ не був відомий та лише загально мож було догадувати ся, про що річ йти-ме, не дав йому князь докладної інструкції, спускаючи ся на досвід і розум свого дорадника.
На щастє показало ся, що побоюваня старого князя були тим разом безосновні. Лупул велїв приняти посла з великими почестями, вислав против нього почесну боярську дружину аж до просмику Дімеш і заховував ся супротив нього незвичайно чемно та ласкаво. Кемень наспів до Яс 12 жовтня і зараз-же слїдуючого дня мав послуханє у воєводи. Розмова між обома вела ся зовсїм довірочно; навіть перекладчика не хотїв воєвода допустити і Кемень мусїв зібрати ціле своє знанє румунської мови, щоби порозуміти ся з Лупулом. Як се легко можна було догадати ся, головним предметом нарад були змаганя семигородського княжого двора придбати собі польську корону. Лупул заявив охоту попирати отсї змаганя, як через знакомих польських вельможів, так також і в иньший спосіб, коли би лише Ракоці війшов з ним в тїснїйшу звязь і удержував „добрі зносини“. Кемень, котрому дуже залежало на тім, щоби сю справу чим швидше покінчити, так як він кождої днини бояв ся смерти
- ↑ Отсю дату можна цїлком певно означити на основі ітінерара старого Ракоці, а також на основі листу Юрія II до брата Жигмонта Ракоці з 21 серпня (MHHD XXIV Nr. 443), де заповідає недалекий приїзд молдавського посла.
